Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Теорія літератури - Іван Безпечний 1984
Сентименталізм
Класицизм
Поетична стилістика й її завдання
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Сентименталізм (фр. sentimentalisme від sentiment — почуття) — напрям в європейській літературі, що формувався з другої половини XVІІI ст. як заперечення клясицизму. Цей новий умогляд і новий стиль набули назву сентименталізму, чутливости від твору англійського письменника Л. Стерна «Сентиментальна подорож» (1786). Сентименталісти надавали великої ваги почуттям людини з наміром розчулити читача, викликати співчуття до неї. Тому в їх романах, наприклад, С. Річардсона («Памела», «Кларісса Гарло»), Ж.-Ж. Руссо («Юлія» або «Нова Елоїза»), И.-В. Ґете («Страждання молодого Вертера») та інших усі герої належать до дуже чутливих людей. Чутливість, властива сентименталістам, часами розвивається до крайньої міри і стає джерелом страждань та катастрофи героя, як Ґетівського Вертера, що не міг опанувати своє почуття до заміжньої жінки і кінчає життя самогубством.
На основі цієї чутливости складалися й нові літературні Гатунки і новий літературний стиль, як протилежність клясицизмові. Клясицист-письменник був раціоналістом у своїй творчості. Він підпорядковувався певним правилам і наслідував греків та римлян, що дали зразки відповідні цим правилам. Він відвертав людину від навколишніх обставин, малював людину взагалі, а не людину, певної соціальної або національної групи, зображував ті чи інші почуття як вони виявлялися взагалі, а не в даному індивідуальному випадку. Оригіналом, з якого клясицист писав цю людину, була світська людина або двірська. Сентименталіст, навпаки, був реалістом. Він прагнув наблизитися до реального життя, як говорив Дідро. Він зображував життя не абстрактно, а на підставі спостережень над дійсністю. Тимчасом як клясицист одягав свої людські постаті переважно в античні вбрання і видавав їх за греків та римлян, сентименталіст уже скидав це вбрання й малював сучасне життя, сучасних людей, сучасні норови. Клясицист під словом людина розумів представника вищих кляс суспільства — представників аристократії, — сентименталіст вважав за найцікавішу тему для своїх творів — середній стан, інтелігенцію, селянство.
В українській літературі сентименталізм найбільше помітний у творах Г. Квітки-Основ’яненка («Маруся», «Сердешна Оксана», «Козир-дівка», «Щира любов» та ін.), а також частково у творах І. Котляревського («Наталка Полтавка») й Є. Гребінки.
