Теорія літератури - Іван Безпечний 1984

Гомоніми та гомофіни
Поетична лексика і фразеологія
Поетична стилістика й її завдання

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Гомоніми (від гр. homos — однаковий і опуша — ім’я) — два або кілька слів, що однаково вимовляються, але мають зовсім різні значення, напр.: коса: 1. хліборобське знаряддя, 2. зачіска (в дівчини), 3. піщана обмілина, 4. селезінка; пара: 1. пара черевиків, 2. водяна; ключ: 1. ключ (дверний), 2. ключ журавлів, 3. музичний ключ, 4. джерело; міна: 1. вираз обличчя, 2. особливий вибуховий снаряд.

Не слід змішувати гомонімію з багатозначністю слів. Тим, що значення гомонімів далекі одне від одного, гомоніми і відрізняються від багатозначних слів, які зберігають деяку смислову спільність. Порівняймо: хату замикають ключами — журавлі летять ключами (ключ і ключ— гомоніми) і копають землю і вже рідна земля (земля — багатозначне слово).

Основною стилістичною функцією гомонімів є створення жартівливого, іронічного ефекту на основі калямбуру, тобто словесної гри гумористичного характеру. Гомоніми вводяться в контекст, щоб виявити дотепність, стилістичну витонченість, наприклад:

Так інколи і ми, як дітвора,

Дурієм, ніде правди діти:

Ведмедикам надаємо добра,

А самі плачемо, як діти.

(Л. Глібів, «Ведмедик»)

Калямбур може бути й з одним названим гомонімом і другим неназваним, але сам контекст підказує читачеві й другий:

— Чому ви не виходите заміж ? Невже ніхто не пропонував вам руки і серця?

— Ні, пропонували. Тільки все дуже грубі або некрасиві.     (О. Довженко)

Як і гомоніми, іноді надаються до каламбурного використання так само гомофіни , тобто різні слова, сполучення слів та їх частин, що збігаються в звучанні при різному морфологічному складі, наприклад:

Я хотів, щоб для порядку

Холера й справді завітала

До тих країв і не телицю — шахраїв

Усіх, як є, забрала.

Це й інших стукнуло б У лоб

І це — по-моєму було б!

(І. Манжура, «Як списали телицю»)

Або:

«Це глина — чи цеглина»

(Журнал)

Слова однакового звукового складу і різного значення, але відрізняються наголосом, як, наприклад: коса’, — ко’са, за’мок — замо’к, го’род — горо’д, доро’га — дорога’ та багато інших — не є гомоніми.