Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Теорія літератури - Іван Безпечний 1984
Синоніми
Поетична лексика і фразеологія
Поетична стилістика й її завдання
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Синоніми (від гр. synonimos — однойменний) — це слова різні за звучанням, але близькі за значенням, — це слова, що певним чином співвідносні у мові й служать уточненню й розрізненню тонких змістових відтінків поняття. Наприклад, у словосполученні жадний, скупий, користолюбний усі синоніми однаково характеризують скупаря, але кожен з них має змістову відтінь: жадний, — той, хто хоче захопити собі більше; скупий — той, хто дає мало або й зовсім нічого не дає; користолюбний — той, хто любить зиск, користь, гроші. В інших сполученнях ці самі слова вже не будуть синонімами, наприклад: цікавість жадна, але не скупа; проміння сонця взимку скупі, але не жадні; собаки жадні, але не скупі, а користолюбними можуть бути тільки люди.
Синоніми заведено об’єднувати в гнізда або ряди. Синоніми з ряду: спритний, проворний, пробоїстий, моторний, хваткий, жвавий, меткий у реченні можуть мати і позитивні, і негативні відтінки; слова меткий, моторний, жвавий — мають виразне позитивне забарвлення, проте в певних семантичних умовах уживаються і для негативної характеристики (надто вже він миткий, моторний, аж кручений).
У синонімічному ряді: чекати, дожидати, ждати, сподіватися, виглядати, очікувати, вичікувати не кожне з цих слів може бути вжите в реченні зі змістом чекання, бо кожне слово має свій відтінок. Якщо ждати, дожидати, чекати містять «нейтральний» зміст, показ стану, дії без психологічних нюансів цього стану, то вичікувати (вижидати) має, крім значення чекання як стану, дії, ще й відтінок наміру («вичікує доброї погоди»), а часом з негативним заміром («вичікує слушного часу»); виглядати, сподіватися, крім значення чекання, містять ще й відтінки надії на щось.
Ніколи не дасть потрібного ефекту вислову безладне вживання синонімів у реченні. Уміння вибрати з ряду синонімів найвідповідніше, найуживаніше слово забезпечує точність, чіткість, виразність мови.
Зі слів синонімічного ряду в багатьох випадках можна вибрати таке слово, яке найбільше годиться на роль найзагальнішого — найуживанішого. Звичайно це слово найзагальнішого характеру, що в його значенні виражаються ознаки всіх інших слів ряду. Такі слова найпридатніші, навколо яких можна групувати синонімічні їм, звуться словами-показниками. Наприклад, беручи синонімічну групу боятися, торопіти, побоюватися, лякатися, страхатися, труситися, полохатися, ми за слово-показник оберемо боятися. З ряду повінчатися, побратися, оженитися, одружитися як слово-показник найбільше годиться одружитися.
Крім того, що синоніми відіграють велику роль щодо передавання тонких відтінків змісту, вони бувають також потрібні, як засіб урізноманітнювати мову, уникати повторень. Наприклад: «Плачуть, дерева, плачуть солом’яні стріхи, вмивається сльозами убога земля і не знає, коли осміхнеться» (М. Коцюбинський, «Fata morgana»). Цілком очевидячки, що «вмивається сльозами» письменник ужив, щоб заступити вже двічі вжите плаге.
Функція урізноманітнення вживання синонімів в одному контексті часто поєднується з функцією нагнітання синонімів, що передає деякою мірою схвильованість мови і рівночасно затримує увагу читача на предметі, який автор вважає за важливий, як ось: «Знову дзвеніли, бриніли, сурмили комарі, допікали, дошкулювали, діймали, жерли, гризли...» (Ю. Яновський).
У мову художніх творів перейшла з народної творчо- сти традиція паристого вживання близькозначних синонімів. Порівняймо:
Ой ти дівчино, горда та пишна,
Чом ти до мене звечора не вийшла.
(Народна пісня)
І:
Степаночку! Степаночку! —
Кричала, ридала.
(Т. Шевченко, «Невольник»)
Так само з народної творчості в художню літературу перейшов прийом здвоєних синонімів. Порівняймо:
«Вдова... свого сина лаяла-проклинала»...
«Найстарший брат рече-промовляє»...
(Думи)
І в романі П. Мирного «Повія»:
«Мов та квіточка під дощем клоне-схиляє свою голівку, схилилася Христя на його груди...»; «Темна темнота ночі, глухі та безлюдні вулиці — ніщо не забороняло Проценкові розпускати свої думки, а ще більше допомагало їм ширитися-розходитись»;
« ...І це багатирі, дуки гуляють-бенкетують».
