Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Теорія літератури - Іван Безпечний 1984
Метонімія
Поетична семантика
Поетична стилістика й її завдання
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Метонімія (гр. metonimia — перейменування) — троп, що означає заміну назви якогось предмета чи явища назвою іншого предмета або явища на основі асоціативного зв’язку між ними, за суміжністю понять.
Поруч з метафорою метонімію вважають за один з головних тропів. Як і в метафорі, один з членів метонімії опущений і лише мається на думці. Найчастіше метонімія являє собою заміну повного найменування ознак, що співіснують у предметі, окремими ознаками, які уявляються істотними чи показовими. Наприклад: зберігати вірність до гроба (замість прямого виразу — до смерти); призвичаїтись до чогось зі шкільної лавки (= з часу перебування у школі); втратити голову (= здатність міркувати); тримати язик за зубами (= мовчати); дарованому коневі в зуби не дивляться (= не рахують років); дере носа (= гордий); рвати волосся (= бути в розпуці); схопитись за голову (= дуже дивуватися); учитися до сивого волосся (= до старости); сидіти, склавши руки (= нічого не робити) і багато інших.
Асоціативних зв’язків між предметами і явищами існує дуже багато, а тому й видів метонімії так само багато. Найголовніші з них такі:
1. Уподібнення якогось предмета до того, кому він належить. Наприклад: купити Сковороду (його твори), читаємо Шевченка (його твори), дійти до Міської ради (до її будинку).
2. Називати країни, міста, річки, місцевості, місця тощо замість людей, що там перебувають: Азія зростає культурно, Київ радісно зустрічає туристів, ліс проснувся (= птахи і звірі, що живуть у лісі), ціле село загинуло; авдиторія слухає промовця уважно.
3. Називання посіданої речі замість її посідача і навпаки: в нього (командира) дві тисячі багнетів і десять кулеметів, сусід згорів до тла (= обійстя).
4. Називання матеріалу замість речі з нього зробленої : ходить в оксамитах та шовках (= одяг з оксамиту та шовку), лунко дзвенить криця (= коса), чотири дошки (= труна).
5. Називання посуду замість того, що звичайно в ньому буває: лампа горить, казан кипить, чарка ходила з рук до рук, випив склянку, з’їв миску.
6. Називання знаряддя праці або її дії замість самої дії: він здобував собі хліб лопатою, перо поета кличе до боротьби (= твори поета), садом живе (= на прибутки від саду).
7. Називання часу замість події, що в ньому відбуваються: день був веселий, рік щасливий, XIX вік бачив пробудження націй і т. д.
Характеристичною особливістю метонімії є те, що вона утворюється через підкреслення зовнішніх ознак, які характеризують суть поняття, процесу, предмета чи явища. І хоч метонімія охоплює різні види заміщення, але спільним для всіх видів цього тропа є те, що між визначенням одного предмета чи явища через інший предмет чи явище існує тісний зв’язок.
До обговорених метонімій варто навести ще кілька прикладів, що їх утворили різні письменники у своїх творах, а саме:
1. І Колляра читаєте
З усієї сили,
І Шафарика, і Ганка...
(Т. Шевченко, «І мертвим, і живим, і ненародженим»)
2. Може чванитесь, що братство
Віру заступило,
Що Синопом, Трапезундом
Галушки варило (ibidem)
3. Тонко дзвонить біла криця,
Косарів ідуть ключі.
(А. Малишко, «Мій товариш»)
4. Дивляться дівчата, аж на Туровій кручі
князь на сивому коні. Увесь у кармазині,
а з пояса золото аж капає.
(П. Куліш, «Орися»)
5. І хто пив разом три осьмухи,
То той Енеєві був брат.
(І. Котляревський, «Енеїда»)
6. Без батька лишились корогви рясні, (= полки)
Окрились болотом, возами.
(М. Старицький, «Берестечко»)
