Теорія літератури - Іван Безпечний 1984

Евфемізм
Поетична семантика
Поетична стилістика й її завдання

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Евфемізм (гр. euphemismos від eu — добре, phemi — говорю) — слова і вислови, якими замінюють (пом’якшують) у мові грубі, непристойні, з неприємним емоційним забарвленням слова. Наприклад: упокоїтись, навіки

спочити, переставитись, заснути в Бозі замість слова померти; про п’яницю говорять, що любить випити зайву чарку, про брехуна, що він любить ухилятися від істини, «піти до вітру» і багато інших. Окремі евфемізми вживаються замість заборонених слів, так званих табу, які були пов’язані з анімістичними віруваннями, наприклад: нечистий, не при нас згадуючи, нечиста сила замість чорт, та інші.

Евфемізми можна розглядати як один з видів метонімії. Евфемістичними висловами користувався дуже часто Шевченко, наприклад: «Тільки його й долі, що рано заснув» (замість помер). В поемі «Тарасова ніч» ціла картина кривавої нічної війни змальована злагідненими барвами:

Лягло сонце за горою,

Зірки засіяли,

А козаки, як та хмара,

Ляхів обступали.

Як став місяць серед неба,

Ревнула гармата;

Прокинулись ляшки-панки,

Нікуди втікати!

Прокинулись ляшки-панки,

Та й не повставали:

Зійшло сонце — ляшки-панки

Покотом лежали.