Теорія літератури - Іван Безпечний 1984

Перифраза
Поетична семантика
Поетична стилістика й її завдання

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Перифраза (гр. periphrasis, від peri — навколо, біля і phradzo — говорю) — один з тропів, що в формі вільного словосполучення або цілого речення замінює назву відповідного предмета або явища. Перифраза звичайно випинає одну з рис, яка здається в даному конкретному випадку характеристичною, істотною. Так, наприклад, замість Тарас Шевченко можна сказати автор Кобзаря, замість Мікель-А’нджело — творець Ватикану. Про Париж кажуть — французька столиця, про Мюнхен — німецькі Атени і т. д. Ось такі описові звороти, що замінюють звичайне слово (або ім’я), називаються перифразами. В цих перифразах можуть бути як слова прямого значення, так і слова переносного значення, і для поетичної мови звичайні перифрази метафоричного або метонімічного типу, наприклад, юність — називають весною людського життя, лева — царем звірів, верблюда — кораблем пустелі, орла — царем птахів, місяць — козацьким сонцем.

Правильне розуміння перифрази можливе лише з контексту або за устійненою традицією. Коли ж сказати замість Київ — місто на Дніпрі, то така перифраза буде недвозначною тільки тоді, коли до її вживання вже була мова про Київ і цим самим інші міста на Дніпрі виключаються.

Бажання уникнути втомного повторення власної назви або займенника, що її заступає, веде до вживання перифрази. В поезії перифрастичне вживання загальних назв служить, як метафора й метонімія, посиленню естетично- емоційного враження.