Теорія літератури - Іван Безпечний 1984

Образна специфіка літератури
Загальні поняття теорії літератури

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

1. Образність — основна відмінна властивість художньої літератури. В художньому творі письменник висловлює свої думки і враження в образах. Поняття образ

(образність) уживається в двох значеннях: у вузькому і широкому. У вузькому розумінні образом називається вислів, що надає мові картинности, яскравости, конкретности. З цього погляду, наприклад, у Шевченка:

І дивлюся — аж світає,

Край неба палає...

(«Сон») —

маємо образ: «Край неба палає», тобто вислів, завдяки якому наша уява про схід сонця стає конкретнішою, бо край неба порівнюється з пожежею. Як бачимо, вузьке визначення зводить образність, як особливість літератури, поперше, до мовних явищ, а подруге, до мальовничости, метафоричности, поминаючи інші важливі властивості літератури: зображення життя й узагальнююче її значення.

2. У широкому розумінні поняття образу — це конкретна і рівночасно узагальнена картина людського життя, створена за підмогою творчої вигадки та має естетичне значення. В такому розумінні поняття образу охоплює не лише мову, як у першому випадку, а й цілий ряд інших боків літературної творчости.

Широке визначення образу вказує на дві головні риси відображення життя: на те, що в ньому, з одного боку, дано певне узагальнення, яке схоплює характеристичні риси життєвих явищ, і, з другого боку, що ці явища зображуються конкретно, зі збереженням їх індивідуальних особливостей. Тому коротко можна визначити образ як узагальнене відбивання дійсности у формі поодинокого індивідуального. Обидві ці риси сутні і важливі; вони наявні в кожному значному літературному творі. Так, наприклад, Шевченко в «Гайдамаках», відображаючи історичну подію 1768 р. («Коліївщину»), створює образи Яреми, Гонти, Залізняка, Волоха, в яких узагальнюється повсталий народ (козацтво і селянство) і рівночасно конкретизується. (Адже Ярема, Гонта, Залізняк, Волох — конкретні індивідуальності).

У певному розумінні образом є цілий твір, що в свою чергу є системою образів різних видів. Основними є образи- характери, образи-персонажі, образи-типи. Допоміжну ролю відіграють образи картини природи, образи-речі, образи-явища, образи-деталі, образи-переживання, образи-тропи, образи-символи і персоніфікації абстрактних понять та явищ і т. д. В центрі художнього зображення звичайно стоять людські образи; зображення всіх інших образів не має самостійного художнього значення, воно підпорядковане зображенню образу людини. У розумінні людини найчастіше поняття образ вживається в значенні образу-характеру.

Специфічність художнього образу полягає в тому, що він, крім життєвої конкретности, органічно включає в себе естетичну оцінку життя, відображаючи кожне явище у його стосунку до людини. Інакше художній образ загубив би всі свої головні якості.