Теорія літератури - Іван Безпечний 1984
Епіфора
Поетична синтакса
Поетична стилістика й її завдання
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Епіфора (гр. epiphora — повторення) — повторення однакових звукових сполучень, слів та словосполучень у кінці віршових рядків чи строф, а також прозових уривків. Така фігура аналогічна за своєю побудовою та функціями до анафори.
Як і анафора, епіфора творить виразний поетичний ефект, наприклад:
...Завтра рано
Заревуть дзвіниці
В Україні, — завтра рано
До церкви молиться
Підуть люди, — завтра ж рано
Завиє голодний
Звір в пустині...
(Т. Шевченко, «На Різдво»)
Епіфора в прозі:
«І довго стояв тут козак, на воду дивився, та думав, та слухав, та все любив. І ображався і жалів, і все любив. Сильніше від гніву, туги, образи була любов».
(Марко Вовчок)