Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Теорія літератури - Іван Безпечний 1984
Системи віршування. Метрична система віршування
Поетична фоніка
Поетична стилістика й її завдання
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Метрична система панувала в колишніх греків і римлян. В основі цієї системи лежить спів; греки вірші не читали, а співали або вимовляли речитативом у супроводі ліри. Ритм античного віршу відповідає ритмові вокальних музичних творів. Вірш будувався за принципом закономірного чергування довгих і коротких складів.
Найкоротшою ритмічною одиницею в античній поезії була мора — час затрачений на вимову або спів найкоротшого складу, а дві мори дорівнювали одному довгому складові. (Довгий склад зображали знаком «—», а короткий «»). Сполучення кількох мор разом творить ритмомелодійну одиницю, що зветься тактом або стопою. (Віршовий такт мірявся відбиванням його ступнею ноги, що спиралася на п’яті, звідси і назва віршового такту: стопа). На одній з мор стопи робиться ритмічний акцент. Кілька стоп, що разом становлять закінчену ритмомелодійну фразу, творять ритмічну одиницю — вірш. А кілька віршів, об’єднаних між собою в цикл, повторюваний у пісні, творять строфу або куплет.
Отож, античні стопи являють собою сполучення довгих і коротких складів. Кожна форма стопи мала свою назву. А що антична термінологія широко вживається і в наш час, то подаю тут назву головних античних стоп.
Певні сполучення стоп творили віршові розміри або метри, а звідси — метричне віршування.
Українському віршуванню метрична система невластива, бо українська мова не має довгих і коротких складів. Невластива вона з цієї самої причини й іншим сучасним мовам. Та шукаючи за подібністю в сучасних мовах до довгих і коротких складів в античних мовах, теоретики знаходили її у наголошуванні. Склад наголошений стали називати довгим, а ненаголошений коротким. З такою заміною (прирівнюючи наголошені склади до довгих, а не- наголошені до коротких) назви античної метрики почали прикладатися і в силабічно-тонічній системі віршування.
Так, коли у вірші наголос падає на непаристі склади, то цей розмір зветься хореєм. Коли наголос падає на паристі, то розмір зветься ямбом.
Відповідно і трискладові розміри: з наголосом на 14-7 і т. д. складі зветься дактилем; з наголосом на 2-5-8 і т. д. складі амфібрахієм; із наголосом на 3-6-9 і т. д. складі — анапестом.
Ця термінологія, дарма що умовна, міцно закріпилася у вжитку і досить зручна.
Та метрична система віршування вже давно не існує і в грецькій мові: вона поступово перетворилася в тонічну.
Героїчні епопеї Гомера, лірика Сапфо, Піндара, трагедії Есхіла, Софокла, Евріпіда, комедії Арістофана, «Енеїда» Верґілія створені за метричною системою версифікації.