Теорія літератури - Іван Безпечний 1984

Системи віршування. Силабо-тонічна система віршування
Поетична фоніка
Поетична стилістика й її завдання

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Силабо-тонічне (sillaba — склад, tone — наголос) віршування базується на кількості складів, і на порядку наголосів у віршовому рядку. Звертають особливу увагу на наголошені й ненаголошені склади, щоб одні по одних ішли правильно, щоб рівномірно чергувалися одні з одними. Наголошені склади чергуються переважно через один або два склади. Візьмімо віршовий рядок і позначмо наголошені склади знаком «,/», а ненаголошені знаком «-»

Тут скрізь наголошений склад чергується з ненаголошеним, і що два склади повторюється.

Візьмімо інший віршовий рядок і так само позначмо в ньому наголошені й ненаголошені склади:

Як бачимо, в цьому рядку склади розбиті на трійки і в кожній трійці наголошений перший склад.

Отож, така група складів, у якій наголос займає те саме місце, і яка повторюється на протязі всього рядка, зветься стопою.

Група складів однакової будови (стопи), що складаються з одного наголошеного й одного або двох ненаголошених, мають ті самі назви, що й аналогічні стопи в античному віршуванні. Так двоскладова стопа, в якій наголошений склад передує ненаголошеному, зветься хореєм(/-), а та стопа, де наголошений склад іде за ненаголошеним, зветься ямбом (-/). У трискладових розмірах стопа з першим наголошеним складом, зветься дактилем (/--), з другим наголошеним — амфібрахієм (-/-), з третім наголошеним — анапестом (-/).

Залежно від того, скільки таких стоп можна вмістити в даному рядку, ми одержуємо розміри: двостоповий дактиль, тристоповий ямб, чотиристоповий амфібрахій, п’ятистоповий хорей і т. д. Проте розміри більші, ніж шести-восьмистопові, не зустрічаються.

Іноді автор переносить частину синтаксично цілої фрази з одного віршового рядка до другого. Речення розривається і ритмічна пауза в кінці рядка не збігається з паузою синтаксичною. Такий прийом у віршах називається перенесенням або енжамбеманом. Наприклад:

Було се в Індії.

Степом безлюдним

Йшов чоловік.

І враз напав на нього

Голодний лев.

Побачивши звірюку

Ще здалека, почувши рик її,

Почав тікати чоловік щодуху.

(І. Франко)

В залежності від змісту енжамбеман набуває певного емоційного характеру, передаючи підвищену емоційну напруженість мови, наближаючи її до говірної мови. А взагалі енжамбеман посилює вимовність віршу.