Теорія літератури - Іван Безпечний 1984

Системи віршування. Українські народні ритми. Вірші з чотири-і двоскладовими тактами
Поетична фоніка
Поетична стилістика й її завдання

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Коломийковий (чотирнадцятискладовий) вірш

Чотирнадцятискладовий вірш (4+4+6) 2, званий іще коломийковим, найпоширеніший в українській народній поезії; цей ритм уживається в піснях різного змісту: історичних, баладних, побутових. А що цей вірш став виключною і дуже улюбленою формою всіх співанок, що їх складає народ в околицях Коломиї (назва міста і річки на Покутті), то через це його назвали ще коломийковим. Цей вірш складається з чотирьох тактів, що з них три перші мають по чотири склади, а останній два з наголосом на передостанньому складі. Інші такти можуть мати по два наголошені склади на різних місцях. Пересіч припадає після другого такту. Ритмічна схема коломийкового віршу: (4 + 4 + 6) 2:

Чотирнадцятискладовий вірш дуже поширений у літературі. Цим віршем користувалося протягом XIX ст. багато поетів, а особливо Т. Шевченко, П. Куліш, С. Руданський, М. Шашкевич, Воробкевич, Федькович та інші. Важливо те, що цей розмір уживали вже поети-романтики, як: П. Гулак-Артемовський, О. Шишацький, А. Метлинський, М. Костомаров, Л. Боровиковський, що виступали раніше Шевченка; не цурались його й новіші поети, як І. Франко, Л. Українка, А. Кримський, Б. Лепкий та інші.

Ось кілька прикладів уживання коломийкового розміру в літературній поезії:

Б’ють пороги, | місяць сходить, || як і пеше сходив

(Шевченко)

Шуми, вітре, | шуми буйний || на ліси, на гори.

(Шашкевич)

Розвивайся, | лозо, борзо, || зелена ді|брово (Франко) Пішов, свиснув | разів кілька, || назад повер|тає

(Руданський)

Уже з раю | твоїм духом || на нас пові|ває (Куліш)

Мово рідна, | слово рідне, || хто вас забу|ває

(Воробкевич)

Всюди темно | і невидно II тільки зірка | світить

(Костомаров)

Україно, І Запорожжя, || годі вас за|бути (Федькович)

Ой, піду я | в бір темненький, у там суха сме|река

(Л. Українка)

Тому, що у схемі коломийкового віршу велика пересіч завжди йде після другого такту, письменники часто ділять цей вірш так, що в одному рядку лишають вісім складів, а других шість переносять до другого, наприклад:

Сонце гріє, | вітер віє || 8скл.

З поля на до | лину;  6скл.

Над водою | гне з вербою || 8скл.

Червону ка|лину.  6скл.

(Шевченко,

«На вічну пам’ять Котляревському»)

Стугонить Дніп|ро по скелях, || 8скл.

Б’ється об по | роги;   6скл.

Все питає: «Де ж ви, діти? || 8скл.

Де мої не І боги?»   6скл.

(Щоголів)

Коломийковий розмір переважно в такій формі використовують поети в своїх творах, наближаючи його часами до хорея.

Оцей взірцевий коломийковий розмір (вірш) 4 + 4 + 6 часто зустрічається ще у розмаїтих видозмінах.