Теорія літератури - Іван Безпечний 1984
Тема та ідея
Загальні поняття теорії літератури
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
В літературному творі треба розрізняти його тему й ідею. Тема — це те, про що письменник говорить у своєму творі і становить собою основу безпосереднього змісту цього твору, визначають як його тему. А ідея — це головна думка про зображення в творі, висвітленню якої підпорядкована вся система образів.
Темою твору може бути кожне явище дійсности: живі люди, представники різних верств суспільства, події і відносини громадського й особистого життя, думки й переживання, побут, картини природи, образи фантазії, що збуджують інтерес мистця і стали предметом його узагальнень та ідейних оцінок. Тема й ідея становлять неподільну єдність: тема поглиблює ідею, ідея розвиває тему. Ідея не може бути розкрита поза темою, а тема не може й виникнути без ідеї. Виходячи з розуміння змістовності теми, і єдності її з ідеєю, ми говоримо, що художній твір має ідейно-тематичну основу, тобто показує певну сторону життя, ідейно усвідомлену мистцем.
Звичайно письменник виявляє своє ставлення до зображуваних ним життєвих фактів, явищ, подій та прагне викликати таке саме ставлення до них у читача. Він у межах свого твору висуває те чи інше коло питань, ту чи іншу ідейну проблему. Так, наприклад, невідомий автор в «Слові о полку Ігоревім» зображує похід українських князів (Ігоря, Всеволода та ін.) проти половців і взаємовідносини князів між собою. Це тема героїчної поеми XII віку. Та хоч у боротьбі українських князів з кочовиками і в їх відносинах одного з одним були різні сторони, стояли різні невирішені питання, хоч би питання про те, як будувати на кордоні фортеці, яку політику вести з половцями і под. На все це автор «Слова» не звертає жодної уваги. Його цікавить інше: як провадити збройну боротьбу з зовнішнім ворогом: нарізно чи разом; змагатися окремими князівствами і дрібними групами, чи об’єднанням усіх сил у національному розмірі; чи ця боротьба є приватна справа кожного князя, чи спільна народна справа всіх князів. Ось про це й пише автор — в цьому і полягає ідейна проблема. Це проблема роз’єднання, міжусобиць і національної єдності в боротьбі українців зі степом. Ігор і Всеволод — прихильники відокремлення. Святослав Київський — прихильник загальноукраїнської єдності.
Інший приклад. Марко Вовчок у повісті «Інститутка» відображає наростання народного гніву проти кріпосництва, визрівання сили селянського стихійного протесту. Це тема повісті. А ідея твору зводиться не лише до виявлення побажань звільнити селян, а й до заклику протиставитись, протестувати проти злої волі кріпосників. Кріпаки вийшли з терпіння і не побоялися виявити непокірність, бо, як говорить кріпак Назар: «Біда біду перебуде, одна мине — десять буде». Контрастне зображення злиденного життя кріпаків і розкошів кріпосників підсилює ідею повісті.
Ще один приклад. Шевченко в сатиричній поемі «Кавказ» зображує героїчну боротьбу вольних народів Кавказу проти Росії. В образі невмирущого легендарного Прометея поет змальовує силу і незламність народу. Це тема поеми. А ідея: Шевченко закликає народи Кавказу на рішучу боротьбу проти Росії. Горе кавказьких народів поет розглядає, як спільне горе інших народів під російською займанщиною:
Кати знущаються над нами,
А правда наша п’яна спить.
Буває й так, що письменник ще не прийшов до висновку щодо ідеї свого твору, і твір його для нього самого є лише поставою питання про ідею, а не вирішення її. Гете, наприклад, так заявив про свого «Фауста»: «Ось вони підступають до мене і питають: яку ідею хотів я втілити в своєму «Фаустові»? Ніби я сам це знаю і можу це висловити. Справді, хороша це була б штука, коли б я спробував таке багате, строкате й у вищій мірі розмаїте життя, яке я вклав в мого «Фауста», нанизати на тонкий шнурочок однієї єдиної для всього твору ідеї».
Для великих епічних і драматичних творів характеристична ідейна багатоплановість, що не піддається однозначному вислову. Одноідейні бувають звичайно невеличкі ліричні вірші, що містять одну думку — переживання.
Цінність і значення твору визначається значністю поставлених у ньому ідейних проблем на громадсько важливому матеріалі.