Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Теорія літератури - Іван Безпечний 1984
Билини
Епічний рід
Поетична стилістика й її завдання
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Билини — епічні народні поеми, в яких оповідається про героїчні події або незвичайні пригоди українських богатирів.
Богатир — слово половецьке, що в давнину означало половецького воєводу, але на українському ґрунті воно набуло значення героя, що був наділений надприродною силою. Богатирі жили на Україні за княжої доби й обороняли її від степових наїзників: печенігів, половців, татарів та ін. Прославлення у цій боротьбі богатирів проти ворогів України і стало одною з найголовніших тем билин. Друга — це військова інвазія самого українського народу на західний південь: у Грецію, Болгарію та східній південь: Тмутаракань (Північний Кавказ) і в Хозарію до Каспійського моря. Оці оборонні та завойовницькі плани український народ і оспівав докладно у своїх найраніших епопеях-билинах.
Слово билина запроваджене в науковий вжиток, як термін, із тридцятих років XIX ст., але воно є давнє суто українське слово, бо зустрічається вже в «Слові о полку Ігоревім».
Постать богатиря в Україні була дуже популярна в найрізноманітніших творах і переказах. Є цілі цикли переказів про богатирів. Вони зв’язувалися з різними містами, як центрами такої епічної традиції (Київ, Чернігів, Переяслав та інші).
Звичайно билини поділяють на два цикли: старший цикл билин або билини про старших богатирів, і молодший цикл билин або билини про молодших богатирів. Билини першого циклу концентруються навколо постаті князя Олега й розповідають про походи на Царгород, на хозарів та ін. Богатирі цього циклу нагадують мітичних героїв. Це надлюдські велети, ніби титани, що мандрують по землі українській. Сюди належать такі постаті: Святогор, Микула Селянинович, Ілля Муромець, Добриня, Альоша Попович та інші. До молодшого циклу належать такі богатирі: князь Роман, Дука, Чурило (Джурило) Пленкович, Михайло з Потуки, Дунай, Михайло Казарин, Соловій Гудимович та ін.
В епічних образах українських богатирів народ утілив: їх безмежну любов до рідної землі, вірність своєму народові, хоробрість, сміливість, мудрість, стійкий характер, непідкупність, чесність, відвертість, могутню силу і под.
Билини мали своєрідну форму і поетичні засоби. Починається, як правило, билина заспівом або зачином, а закінчується приспівом. Зачин відіграє роль експозиції, він привертає увагу слухача, знайомить з місцем дії, героєм тощо. Розповідна частина билини розгортає сюжет повільно. Часто за постійними навиклими формами змальовується прощання з батьками, бенкет, дії богатиря в бою і т. д. Своєрідність поетичного стилю билини полягає у вживанні великої кількості різного роду повторів, постійних епітетів, порівнянь, символів, паралелізмів, поетичних уособлень, тавтологічних синонімів.
На закінчення слід зауважити, що билина, як і кожний інший вид літератури, стоїть у тісному зв’язку з культурними умовами життя народу, його історією у ширшому розумінні цього слова. Отож, через татарську навалу, нові типи життя і нові інтереси в Україні билинна поезія забулася і вивелася, а на її місце прийшли нові види усної творчості. Риси билинних героїв залишили свій слід у казках, таких, наприклад, як «Казка про Кожум’яку», «Казка про Іллю Муромця та Солов’я Розбійника», «Казка про Котигорошка» та ін.; в думах, як ось: «Дума про отамана Матяша Старого», «Дума про Івася Коновченка», «Дума про Івана Богуславця» та інших видах усної творчості.
