Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Теорія літератури - Іван Безпечний 1984
Роман і його жанри
Епічний рід
Поетична стилістика й її завдання
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Роман можна назвати основним видом сучасного епічного роду літератури нового часу. Проте, єдиного визначення роману, як виду епосу, ще не зформувалось. Наявні визначення його не е повними, вони тільки приблизні і дуже умовні. Також не встановлено якихось твердих норм, правил, за якими можна було б відносити певні літературні твори до даного виду. Одначе, при всій різноманітності романів, у них зберігаються спільні ознаки, що дозволяє нам говорити про загальну теорію роману.
Передусім, роман є завжди широке епічне полотно, яке охоплює тривалий період часу, ряд важливих життєвих подій певної епохи, цілу систему образів-персонажів у розгорнутому їх змалюванні. У романі інколи переплітаються між собою кілька сюжетних ліній. Проте найголовніше, щоб події визначались одноцільністю, ідейною скерованістю і конструктивною рівномірністю окремих частин, а мистецьке зображення світу й людей — внутрішньою правдою.
Романові також властиві більш-менш складна інтриґа, більш-менш складні ситуації, колізії і єдиний хід повістування, того, що ми називаємо динамічними моментами. Цьому єдиному ходові повістування підпорядковані всі описові статичні компоненти.
Образи-персонажі в їх відносинах до навколишнього світу і є головною основою роману. В залежності від цього відношення змінюється жанрова природа роману на різних ступенях його розвитку.
Роман (за винятком історичного) є епосом приватного життя. На відміну від епопеї, в ньому на перший план виходять образи звичайних людей, що в їх діях безпосередньо висловлюється тільки їх доля і особисті поривання.
Щоб повніше розкрити характери героїв роману в зв’язку з обставинами й подіями, письменник часто переплітає різні засоби зображення: оповідання з описами й характеристиками, ліричними відступами та діалогами (у відтворенні гострих конфліктів). У романі також буває багато різного роду епізодів, незначних фактів, що внутрішньо пов’язані між собою і взаємозумовлені.
Киньмо оком ще на цікавий хід думок літературного теоретика-письменника М. Йогансена щодо роману: «Схема роману є статична. Його структура біографічна. Події відбуваються здебільшого так, як їх розповідають. Індивідуалістичний шаблон: герой власне один, а інші дійові люди стоять коло нього юрбою статистів. Драматизм такого роману зосереджується в сфері особистої проблеми героя, переважно психологічної. З якостей героя, з його характеру та соціального обличчя випливає конфлікт з оточенням і розгортається в драму. Лінія фабули проста. Замість загадок складної фабули — філософські проблеми. Читач їх не відгадує, а мусить вирішити. Лінія конфлікту проста: дія наростає в прибувній прогресії, драматизм чимдалі загострюється. Читач жде розв’язання (не знає тільки, яке воно буде — позитивне, чи негативне, але рясненько вгадує з початку роману). Ефект, і ефективність такого роману, основний його засіб є жах. Це страх за долю героя і перед неминучістю колізії. Цікавості властивої нема. Герой ходить на посаду, а не... їде в Америку або що. Тому роман статичний».
Відповідно до сюжетів і тем, розроблюваних у романах, класифікують їх за підвидами або жанрами: романи лицарські, авантюрні, побутові, соціальні, психологічні, історичні, соціально-побутові, політичні, філософські, пригодницькі, утопійні, детективні та інші.
