Порівняльне літературознавство - Василь Будний 2008

Максим Рильський — один з неокласиків
Переклад як форма міжлітературних взаємин

Всі публікації щодо:
Літературознавство

У списку перекладів Максима Рильського (1895-1964) понад 50 книжок, що охоплюють близько 30 літератур і понад 20 авторів. Був він також і теоретиком перекладу.

Перекладацьку діяльність Рильського красномовно характеризують такі коронні його праці, як «Пан Тадеуш», «Конрад Валенрод» і лірика Міцкевича, «Євгеній Онєґін», «Мідний вершник» та численні інші твори Пушкіна, «Орлеанська діва» Вольтера і «Мистецтво поетичне» Буало, «Сербські епічні пісні».

Перекладав він Шекспіра («Король Лір» і «Дванадцята ніч»), Корнеля («Сід») і Расіна («Федра»), Мольєра («Мізантроп») і Гюґо («Король бавиться» й «Ернані»), Верлена і Малларме, Ґете і Гайне, Крилова і Грибоедова, Лєрмонтова і Тютчева, Некрасова і Єршова, Брюсова і Блока, Словацького і Тетмайєра, Тувіма і Стаффа, Я. Неруду і Врхліцького, Саят-Нову й А. Церетелі... Невтомний і різносторонній трудівник, він майстерно відтворив ряд шедеврів світової прози: «Роман про Трістана та Ізольду» Бедьє, «Саламбо» Флобера, повісті Гоголя, оповідання Мопассана і Чехова, «Кола Брюньйон» Р. Роллана.

Григорій Кочур виділив характерні риси Рильського-перекладача: недовіра до'експерименту, до неходжених доріг, схильність до традиційних розв'язок (адже не погодився він із пропозицією В. Самійленка відтворити широку епічну манеру А. Міцкевича народнопісенним розміром), його сила у віртуозному володінні класичним віршем, бездоганному стилістичному такті, дивовижному багатстві та яскравості мови.

Максим Стріха порівняв Шекспірового «Короля Ліра» у перекладах П. Куліша і М. Рильського¹. Ось як, наприклад, звучить у них початок монологу Ліра:

Тим часом виявим наш тайний задум.

Подайте мапу: Знайте, що ми ділим

Все наше царство натроє і твердо

Надумались звільнити нашу старість.

Струхнувши з неї всяке піклування

І звіривши його молодшим силам,

Самі ж порожняком ік смерті рушимся.

(Куліш)

А тим часом наш

Ми задум ознаймуємо таємний.

Гей, швидше карту!

Відайте, що ми

Поділимо натроє королівство

І волимо з рамен своїх старечих

Струснути всі турботи і діла,

Довіривши молодшим їх та дужчим,

Щоб без ваги плестися до могили.

(М. Рильський)

Дослідник відзначив, що переклад Рильського значно виразніший уже з погляду ритміки (в білому вірші Куліша одноманітними є суцільні жіночі клаузули). Книжкових або «церковних» архаїзмів, які так полюбляв Куліш, тут не густо, бо ж «мапа» й «царство» — радше нормативні слова того часу. Натомість весь уривок набуває розмовного, довірливого звучання через оте дуже щасливо знайдене «самі ж порожняком ік смерті рушим» — віриш, що саме так міг сказати старий Лір. Уривок у перекладі Рильського також звучить абсолютно природно — але це вже природність, розрахована на акторську декламацію зі сцени. Звісно, немає тут «мапи», ані «царства», зате маємо значуще «відайте» там, де в Куліша Лір говорить просто «знайте», урочисте «з рамен... старечих» там, де Лір у Куліша — достеменно за першотвором — приземленіше говорить про «нашу старість».

Переклад Лдама Міцкевича, як і творів Александра Пушкіна, французьких класиків, вимагав неабиякої майстерності. М. Рильський блискуче виконав це важке завдання, що потребувало багатьох років наполегливої праці. Він передав епічний розмах А. Міцкевича в описах життя й побуту польського народу, відтворив своєрідний гумор одного з найкращих творів польської літератури. Саме переклад «Пана Тадеуша» здобув найвищу оцінку: 1949 р. — премію польського ПЕН-клубу, а 1950 р. — державну премію. Заслуги поета в перекладацькій діяльності вшановано в Україні встановленням щорічної премії імені Максима Рильського за кращі художні переклади.

¹ Стріха, Максим. Всупереч ярму загумінковості // Зарубіжна література. — 1998. — Ч. 40. — С. 2.