Література та літературознавство української діаспори - Людмила Скорина 2005


Драматургія другої еміграційної «Хвилі»: проблема стильових пошуків
Лекція 5. Драматургія українського зарубіжжя

Всі публікації щодо:
Літературознавство

Дещо відмінною групою були ті українці, які емігрували з України після Визвольних Змагань і проживали у Центральній чи Західній Європі. Часто це були високоосвічені люди; психологічно вони вважали себе тільки тимчасовими емігрантами і чекали повернення до вільної України. Серед знаних письменників були й драматурги: Єлисей Карпенко, Володимир Винниченко, Олександр Олесь, Юрій Липа, Леонід Мосендз, Фотій Мелешко, Спиридон Черкасенко, Микола Чирський.

Відомий поет Олександр Олесь (Олександр Кандиба) на еміграції написав кілька драматичних поем і комедій та одне лібрето до опери. Єдина його друкована еміграційна драматична поема, «Ніч на полонині» (1941) — це твір символістсько-неоромантичний. Використовуючи дилему у виборі, як у «Лісовій пісні» Лесі Українки, герой спочатку вибирає світ мрій, але з часом втрачає інтерес до нього. Він бажав мати обидва світи, але не зумів існувати в жодному. У такій ситуації опинилося багато емігрантів, які не могли піти на компроміс і жити у світі нової реальності, але без духовних контактів із батьківщиною.

Єлисей Карпенко (1882 — 1933) емігрував до Австрії, а 1924 р. — до Америки. Він був актором, режисером і драматургом; друковані твори мав ще в Україні. У його творчості помітна обізнаність із символістською драмою Західної Європи, а власні п’єси мають символістське, неоромантичне, а пізніше реалістичне забарвлення. Хоча деякі п’єси наслідують скандинавську і французьку драму, вони цікаві тим, що Карпенко намагався вийти поза традиційні теми і рамки тодішніх українських творів. Серед його еміграційних п’єс — «Білі ночі» (1920), «Мамут Нір» (1920), «Осінньої ночі» (1920), «Святого Вечора» (1920), «В долині сліз» (1921), «Едельвайс» (1921), «З глибин життя», «Ідіот», «Земля» (1921).

Юрій Липа (1900 — 1944) родом з Одеси, студентом виїхав до Польщі 1920; там закінчив навчання і почав займатися літературою та публіцистикою. Коли повернувся в Україну 1944 р., то служив в УПА лікарем, де і загинув, як голова санітарної частини (повіт Долина). Він писав вірші, романи, а також публіцистичні та медичні твори. Автор драматичних поем «Троянда з Єрихону» (1922), «Корабель, що відпливає» (1923), «Бенкет» (1926), «Поєдинок» (1927) тощо. Ці драматичні твори майже завжди символічні, але водночас вони часто мають неоромантичне забарвлення, з увагою на двополярності вартостей. Всі вони дуже цілісні й короткі. У них представлено потребу самовислову, проблеми шукання краси і правди, підкреслення героїзму й патріотизму, багато прикладів самопожертви.

Спиридон Черкасенко на еміграції написав сім п’єс: «Міністр», «Цвіт папороті», «Вечірній гість», «Коли народ мовчить...», «До верховини», «Северин Наливайко», «Еспанський кабальєро Дон Хуан і Розіта», «Вельможна пані Кочубеїха» та близько десяти одноактівок.

Микола Чирський (1903 — 1942) народився у Кам’янці-Подільському. Його шлях повів до Польщі (1922), а згодом до Чехії. Автор збірки поезій «Емаль», а також кількох п’єс, написаних на еміграції: «Отаман Пісня», «П’яний рейд» і «Андрій Корибут».

Крім емігрантів до Чехії і Словаччини на землях останньої, головно на Пряшівщині, серед корінного українського населення також завжди були письменники. Першими серед них був О. Олександр Духнович (1803 — 1865), серед його творів одна драма: «Добродітель перевишає богатство» (1850). Хоча від часу Духновича правдоподібно були спроби писати п’єси, але справжнє відродження цього жанру настало понад століття пізніше. Серед таких авторів відомі Іван Гриць-Дуда (1911), автор багатьох радіоп’єс та п’єс «Маків Цвіт» (1973), «Бурхлива весна» (1979, про історичні події у Словаччині), «Ілько Липей» (1984). В. Зозуляк («Голос матері»), Єва Бісс-Капішовська, письменниця і малярка, почала писати п’єси російською мовою. Першу з них «І прийшла весна» (1959) переклала українською мовою. Потім писала п’єси вже українською мовою, їх не раз ставили на сценах: «Барліг» (1954, комедія), «Вже журавлі відлетіли» (1959), «Білий вовк» (1962, трагікомедія), «Естер» (1964, про німецьку окупацію Словаччини). Серед інших авторів п’єс можна назвати Василя Зозуляка («Назустріч щастю» (1955), «Пригоди Адама та Єви» (1975), «Голос матері» (1975) і «Сміх та й годі» (1981); Віктора Гайного («Одного

чудового дня» (1959); «Недокінчений епізод» (1963), «Світло і тінь» (1969), «Мрійники» (1977) і «Там, де щебечуть солов’ї» (1983); Івана Даниловича-Корейнянського, І.Мацинського («Старий Зеленяк і його діти»), Ірину Новицьку та Юрія Шерегія (оперета «Танго для тебе», 1947).







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.