Література та літературознавство української діаспори - Людмила Скорина 2005

Григорій Костюк
Основні репрезентанти та їх концепції
Лекція 6. Літературознавство української еміграції

Всі публікації щодо:
Літературознавство

Григорій Костюк — дослідник-літературознавець, темпераментний публіцист, громадський діяч та організатор літературного життя у діаспорі, один з ініціаторів заснування літературної організації МУР.

Його літературний доробок за сорокаліття — воістину повна історія тієї драматичної доби. Почавши з її передвісника Володимира Винниченка й закінчуючи Іваном Багряним, сливе не лишилося жодного з її діячів поза увагою Костюка, яким він не присвятив би ґрунтовні статті, монографії, Але три постаті незмінно стояли в центрі уваги літературознавця-дослідника: згадані вже Винниченко й Багряний, третій — Микола Хвильовий.

З подорожі Г. Костюка до Парижа та Винниченкового «Закутка» почалася нова доба в історії винниченкознавства. Після кількох років підготовчої праці Костюк перевіз Винниченків архів до Нью-Йорка й здепонував його у приміщенні Архіву східноєвропейської історії та культури Колумбійського університету, ставши відтоді куратором українського відділу архіву. З того часу й почалася його копітка робота над упорядкуванням Винниченкової спадщини та вивченням творчої біографії письменника.

Ось лише деякі передруки й видання низки творів Винниченка, що побачили світ лише завдяки подвижницькій праці Костюка: «Пророк та невидані оповідання» (1960), роман «Слово за тобою, Сталіне!» (1971), повість «По той бік» (1972), зб. оповідань «Намисто» (1976). Далі почав видання «Щоденника» (опубліковано два томи й готуються інші).

Одночасно з підготовкою до видання першодруків творів В. Винниченка Григорій Костюк інтенсивно працює над вивченням життя і творчості Володимира Винниченка. Наслідки цієї праці з’явилися в пресі як передмови до окремих видань або як окремі статті: «Володимир Винниченко та його доба» (1980), «Деякі проблеми наукового вивчення В. Винниченка», «Володимир Винниченко та його останній роман», «Остання резиденція В. Винниченка», «Повість про людей буреломних років», «Леся Українка і Володимир Винниченко», «Сергій Єфремов і Володимир Винниченко», «Володимир Винниченко — маляр», «Записки Володимира Винниченка», «Місія В. Винниченка в Москві й Харкові 1920 року» та ін.

Нове, що вніс Костюк у дослідження Винниченка, окрім суто фахового аналізу поетики письменника, почасти видно вже з самих назв статей. По-перше, докладне опрацювання невідомих досі сторінок із життя Винниченка (особливо еміграційного періоду), історія Закутка на Півдні Франції і життя родини Винниченків у ньому. Зокрема, на основі документальних матеріалів Костюк вніс багато ясності і питання подорожі Винниченка до Москви й Харкова 1920 року, яка зазнала не завжди об’єктивного, а часом і демагогічного тлумачення з боку противників Винниченка. По-друге, Костюк виніс на денне світло невідому досі ділянку творчості Винниченка — малярство. Слід виділити значення статей Костю- ка про взаємини Винниченка з його сучасниками (Лесею Українкою, Сергієм Єфремовим та ін.). У цих різнобічних студіях над постаттю Винниченка чільне місце займає і літературно-критичне тлумачення творів письменника, які Костюк сам і видав.

Літопис українського відродження двадцятих років Григорій Костюк розпочав відразу по війні (стаття про Аркадія Любченка «Поет юности і сили» в альманасі «МУР», ч. 1, 1946) і відтоді невтомно працює над цією драматичною темою донині.

Короткий, лише один рік, але дуже прикметний подальший етап діяльності Г. Костюка — літературна сторінка у двотижневику «Сучасна Україна» (1951). Переглядаючи тепер архів газети, складається враження, що накопичена в пам’яті літературознавця інформація стихійно рвалася на папір. Бо й справді: Григорій Костюк, маніпулюючи тогочасними псевдонімами (Б. Подоляк, Б.П. Грок, а то й зовсім без підпису) вміщував у кожному числі по кілька (переважно коротких) літературних портретів українських письменників чи календарних згадок про них: В. Сосюра, М. Куліш, Г. Чупринка, Г. Епік, І. Багряний, О. Слісаренко, П. Филипович, М. Яловий, С. Єфремов, С. Пилипенко, Ю. Вухналь, О. Досвітній, М. Вороний. І, напевно, жодного не пропустив за той рік. Усе це люди короткої доби українського відродження, з якого вийшов і сам його літописець. Він знав їх не лише з літератури, а й з особистих контактів майже з усіма, що надає портретам Г. Костюка особливої пластичності, навіть якщо вони й коротенькі.

Згадані переважно короткі портрети, друковані в «Сучасній Україні», були начеб тільки проспектом обіцяного на майбутні роки. І справді, оселившися з 1952 р. у Сполучених Штатах, Костюк дістав можливість працювати на довшому віддиху: практично необмежений доступ до бібліотек та архівів, до його послуг була преса. Як дійсний член УВАН (Української вільної академії наук) та НТШ, Григорій Олександрович активно друкується в їх виданнях.

Все це дало змогу Г. Костюкові написати значну кількість статей і розвідок. Частково ця його літературна продукція увійшла до книжки «У світі ідей і образів» (1983), що вийшла до вісімдесятиріччя дослідника у видавництві «Сучасність». Не буде перебільшенням твердити, що ця книжка може правити й за історію української літератури тієї доби, бо, крім півтора десятка літературних портретів та суто теоретичних статей («Проблеми літературної критики», «Традиція і новаторство», «Доба і письменник»), вона містить і загальні огляди: «На магістралях історії» (українська література 1917—67 рр.), «З літопису літературного життя в діаспорі» тощо. Отож, у полі обсервації Костюка й література еміграції.

Якби можна було зважити на якихось терезах окремі здобутки письменника, то, крім згаданих уже студій над творчістю В. Винниченка, одним із найвагоміших досягнень Григорія Костюка виявилася б праця над виданням «Творів у п’ятьох томах» Миколи Хвильового. Це видання академічне у повному значенні цього слова, бо, як зазначає упорядник у передмові, йому «удалося зібрати майже все, що написав за своє коротке творче десятиліття Микола Хвильовий». Крім того, видання володіє багатющим науковим апаратом і низкою фахових статей літературознавців. І насамперед найповнішою досі біографією Хвильового, написаною самим Костюком. Так завдяки достоту дивовижному зусиллю упорядника й редактора покладена міцна основа для збереження і наукового дослідження творчості на десятиліття забороненого й приреченого на забуття одного з найвидатніших речників українського відродження двадцятих років.

Ще одна яскрава барва багатогранної діяльності Костюка: організація літературного життя на еміграції. Після припинення діяльності МУРу у зв’язку з переміщенням більшості емігрантів за океан, Григорій Олександрович на початку 50-х років стояв біля витоків нової організації, котра 1954 року постала під назвою «Об’єднання українських письменників на еміграції «Слово». Сам він очолював її протягом двадцяти років (1955 — 75), а згодом був її почесним президентом.

З великої кількості статей, опублікованих у пресі, видавництво «Смолоскип» до 80-ліття Г. Костюка уклало збірку під назвою «На магістралях доби» (1983). Як слушно зазначено в передмові від видавництва, це є «статті, що акцентували увагу на малодосліджених, нез’ясованих, а то й ігнорованих питаннях». Сюди належать такі розвідки, як «Таємниця смерті акад. М. Грушевського», «Падіння П.П. Постишева», «Українське відлуння убивства С. Кірова», «Гроза над Києвом. Від «нової конституції» до самогубства П. Любченка» та багато інших. Вже самі назви свідчать, що йдеться про історичну публіцистику не одноденного звучання. Низку праць Костюка можна цілком віднести до аналізу проблем сучасної історії.

Свого часу своєрідним підсумком його літературної праці стало видання збірника «У світі ідей і образів». Але це тільки для

стороннього ока, бо одночасно з появою цієї книжки Г. Костюк надрукував у «Сучасності» літературний портрет Василя Мисика, один із серії задуманих і почасти готових. Відомі також портрети Бориса Тена, Тереня Масенка, Олександра Корнійчука та інші. Тепер вони увійшли до першого тому спогадів Г. Костюка «Зустрічі і прощання» (Едмонтон, 1987). Цей том — історія української літератури двадцятого століття, написана свідком і безпосереднім учасником літературного процесу.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.