Література та літературознавство української діаспори - Людмила Скорина 2005

Петро Одарченко
Основні репрезентанти та їх концепції
Лекція 6. Літературознавство української еміграції

Всі публікації щодо:
Літературознавство

Довгий і тернистий шлях випав на долю Петра Одарченка. Народився майбутній учений 20 серпня 1903 року в с. Римарівка на Полтавщині в селянській родині. Закінчив сільську початкову земську школу та гімназію у Гадячі. До літературознавства П. Одарченко прилучився вже на першому курсі Ніжинського інституту народної освіти (1923 — 1924), підготувавши для семінару з української літератури два реферати: «Символіка та ритміка української пісні» та «Творець соціяльної повісті Панас Мирний». Як одного з найздібніших студентів П. Одарченка зарахували аспірантом інституту, де він писав дисертацію на тему «Стиль Лесі Українки», публікував 10 наукових розвідок. У серпні 1929 р. після закінчення аспірантури молодого вченого призначили на посаду викладача 1-ї групи Ніжинського ІНО, він вів курси «Історія української мови», «Сучасна українська мова». Одночасно він працює редактором «Записок Ніжинського ІНО і Науково-дослідничої катедри історії культури та мови», кореспондентом наукового журналу «Етнографічний вісник» ВУАН.

1 жовтня 1929 року молодого вченого арештували агенти ДПУ за звинуваченням у приналежності до контрреволюційної організації, що намагалася скинути радянську владу й боролася за незалежність України. Після вироку П. Одарченка через в’язниці Києва, Калуги, Тули, Ташкента відправили на трирічне заслання до Алма-Ати. У грудні 1933 р., відбувши термін ув’язнення, П. Одарченко був засуджений вдруге з вироком: трирічне заслання до Уральська. Відбувши друге покарання, вчений повернувся на рідну Полтавщину, потім у пошуках роботи переїздить до Курська. Після багатьох поневірянь П. Одарченкові вдалося виїхати до Вашингтону. Тут він влаштувався на роботу спочатку в бібліотеку Конгресу СІНА, з 1955 р. працює в редакції «Голосу Америки».

У бібліографічному покажчику наукових праць П. Одарченка понад 800 назв. Найвагомішим є здобуток вченого у галузі шевченкознавства (понад 100 досліджень), це зокрема статті «Шевченко і усна народна пісня», «Шевченко і його попередники», «Шевченко і Сковорода», «Шевченко і Котляревський». Слід згадати також праці вченого з історії української літератури та літературної критики: дослідження про життя і творчість Лесі Українки («Леся Українка». — К., 1994), статті про діяльність І. Котляревського, Панаса Мирного, Олени Пчілки, М. Стариць- кого, О. Олеся, Г. Чупринки, С. Єфремова, Г. Костюка, Ю. Шевельова, Ю. Лавріненка, І. Кошелівця, Б. Кравціва, О. Зуєвського, М. Понеділка, В. Симоненка, Л. Костенко тощо. Цим працям притаманна послідовність думки, всебічний аналіз явищ, вичерпна документальна основа. Невтомно вів дослідницьку роботу П. Одарченко і в галузі фольклору та етнографії, в його доробку статті і рецензії «ніжинського» періоду, понад 50 статей із фольклору в «Енциклопедії українознавства», ґрунтовні розвідки «Драгоманов — фольклорист», «Мати в українському фольклорі», «Українські колядки і щедрівки», «Досягнення української етнографії й фольклору в XIX — XX ст.», «Етнографічна діяльність П. Чубинського», «До історії досліджень українського народного одягу».

П. Одарченко — чудовий фахівець з мовознавства, автор майже 140 праць з питань сучасної літературної мови, серед них — підручник «Культура української мови» (1994), «Український правопис». У галузі публіцистики вченому належить книжка «Видатні українські діячі».







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.