Довідник з української літератури

НЕСТОР-ЛІТОПИСЕЦЬ

НЕСТОР-ЛІТОПИСЕЦЬ (1056 — бл. 1114) — письменник-аґіограф, літописець.

1074 р. 17-літнім юнаком постригся в ченці Києво-Печерського монастиря, згодом посвячений у диякони. 1091 р. йому доручили відкрити мощі преподобного Феодосія. Помер і похований у Києво-Печерському монастирі.

Нестор є безсумнівним автором двох житій Бориса й Гліба („Сказаніє о Борисе и Глебе) та Феодосія („Житіє Феодосія”), які вважаються зразком агіографічного оповідання. Написано їх у 80 — 90-х роках XI ст. Три його агіографічні оповідання вводяться в „Патерик Печерський”: „Сказання про те, від чого дістав назву Печерський монастир”, „Слово про перенесення мощів преподобного отця нашого Феодосія Печерського”, „Сказання про святих перших чорноризців печерських”. Нестора можна вважати засновником жанру агіографічного оповідання в українській літературі. Щодо авторства „Повісті врем'яних літ” думки вчених розійшлися: одні визнавали Нестора її автором, а інші заперечували. Найочевидніше, він зробив одну з редакцій літопису, доповнив текст з 1094 по 1111 — 1113 рр. й відредагував його.

Літ.: Абрамович Д. К вопросу об обвеме и характере литературной деятельности Несторалетописца // Тр. XI археогр. сьезда. М., 1902. Т. 2; Шахматов А. Несторлетописец // ЗНТШ. Л., 1913. Т. 117—118; Перфецький Е. До питання про Нестора-літописця//Україна. К, 1918. Кн. 1 — 2; Возняк М. Історія української літератури. До кінця XV в. Л, 1920. Т. 1; Шевчук В. Збережено навіки. Про „Повість врем'яних літ” та її авторів // Шевчук В. Дорога в тисячу років. К, 1990.

В. Шевчук