Цікаве літературознавство - К. П. Фролова 1991

Лист шістнадцятий. Крила з-під куфайки
2. Як народжується сонячний фенікс?

Всі публікації щодо:
Літературознавство

Отже, задум виник. Що ж далі? Починається робота творчої уяви і фантазії. Нагадую, яка різниця між уявою і фантазією. Під уявою розуміють здатність людини уявляти, ставити перед своїм внутрішнім зором бачене раніше. Про низку явищ люди однієї країни, одного суспільства мають приблизно однакове уявлення (наприклад, про весну, про зиму, про краєвиди, про звичаї тощо), але, крім того, кожен має і своє індивідуальне уявлення, виходячи із власного досвіду. Творча уява заради повного відтворення «картини» мобілізує все. Звичайно, в одних уява буває яскравою, інтенсивною, в інших менш активною. У письменників, художників вона особливо багата на деталі, дуже інтенсивна.

Здатність до фантазування, уміння мріяти — дорогоцінна якість людської свідомості. Людину, яка наділена такими яскравими якостями, називають окриленою. Це одна з невід’ємних рис художнього таланту. Будучи поетом, щедро наділеним фантазією, І. Драч створив новорічну баладу, яка так і зветься «Крила». В ній змальовано дивовижний випадок:

Був день як день

і раптом — непорядок,

Куфайку з-під лопаток—

як ножем прошило.

Пробивши вату, заряхтіли радо,

На сонці закипіли сині крила

(у дядька Кирила.— К. Ф.).

К. Станіславський говорив, що творча уява — це здатність ставити перед своїм зором дійсно існуюче, а фантазія — здатність уявляти собі те, чого не буває, що не існує в дійсності. Але тут же додавав, що межі між існуючим і тим, чого не буває, рухомі. Сьогодні, мовляв, це фантазія, а завтра — дійсність.

Провідною ниткою творчої уяви є емоційна асоціативна пам’ять, говорив К. Паустовський. Виходячи з цього, він вважав, що немає потреби письменнику вести записні книжки. Пам’ять, мовляв, сама відбере те, що найбільше вразило. Я думаю, що немає ніяких підстав абсолютизувати і вважати непреложною істиною подібний погляд. По-перше, все залежить від індивідуальних особливостей психіки кожного з письменників, а по- друге, відома така властивість нашої пам’яті: емоційно слабші враження можуть стиратися в нашій пам’яті. Справедливим у міркуваннях Паустовського, висловлених в «Золотій троянді», є думка про те, що емоції і асоціації — провідна нитка творчої уяви. Ну, про те, що виживають емоційно найсильніші враження, ми щойно говорили з тобою, а от щодо асоціацій, то тут теж немає жодних сумнівів. Бо що ж таке асоціації, як не «співуява», коли, міркуючи про один предмет, мимоволі згадуєш інший, із ним пов’язаний. Коли хочеш у цьому переконатися, давай зробимо з тобою такий невеликий експеримент. Він забере не так багато часу, а твоє розуміння того, як «спрацьовує» емоційна пам’ять і як асоціації ведуть, розвивають творчу уяву, поглибиться.

Ми з тобою зробимо мікромодель творчого процесу і тим самим проаналізуємо ті сторони, які нас цікавлять. Я назву тобі кілька слів на вибір, на одне з них, яке тобі буде більше до вподоби, напиши твір рядків на десять із запропонованих тем-слів: «ніч», «гроза», «троянда», «туман», «степ» або на будь-яку іншу. Перепиши цей десятирядковий твір так, щоб праворуч лишилися великі поля, і на цих полях зафіксуй свій творчий процес: що за чим виникало у твоїй свідомості, поки ти складав цей твір. Ти переконаєшся, що кожен наступний образ у розгортанні творчої уяви виник за асоціацією. Після виникнення задуму починається інтенсивна робота творчої уяви в розгортанні задуму. Але не менш напружено працює і фантазія, тобто здатність уявити те, чого не буває. Так уже й не буває? По-перше, як говорив К. Станіславський, сьогодні «не буває», а завтра — звичайна річ. «Мы рождены, чтоб сказку сделать былью». І ми справді казку .перетворюємо на дійсність. Політ залізних птахів у небі ще в минулому столітті був фантастикою, тепер — це звичайний вид пасажирського транспорту. Далекий і таємничий Місяць, якого міг украсти лише Чорт в гоголівському творі, тепер сфотографований з усіх боків, людська нога ступила на його поверхню, і зразки грунту з Місяця зберігаються у відповідних наукових лабораторіях.

По-друге, практично не можна уявити собі жодної фантастичної живої істоти, рослини, планети, машини, яка б не складалася з відомих нам елементів і своїми частинами не була б схожа на щось добре відоме нам. От спробуй, пофантазуй: нехай буде це тварина з тілом риби, головою коня, ногами страуса або вигадай щось неймовірніше — однак у своїх частинах воно буде схоже на щось нам відоме. Все це свідчить про те, що найбуйніша фантазія спирається на реальність. А тепер ще раз поставимо перед собою запитання: для чого людству потрібна фантазія?

Фантазія, як уже говорилось, допомагає людині вийти за межі вже відомого досвіду. Завдяки наявності у свідомості людини такої якості, як здатність до фантазії, розвиток людства відбувається не по колу, а по спіралі. Звичайно, рушійною силою розвитку людства є і відповідні суперечності. В найзагальнішому вигляді їх можна охарактеризувати як протиріччя між бажаним та існуючим, і в процесі вирішення якого велику роль відіграє фантазія. Спочатку виникає фантастичне вирішення протиріч, здійснення бажаного, потім роблять спроби втілення фантазії. При цьому перевіряють її життєздатність, істинність, можливість наукового обгрунтування. Так, спочатку в уяві створюються утопічно-фантастичні картини ідеального суспільства, а потім в муках і стражданнях народжуються спроби наукового обгрунтування вимріяного суспільства. Спершу — казка про наливне яблучко і золоте блюдечко, які можуть показувати різні країни світу, а потім (це «потім» розтяглося на багато століть) — кольоровий телевізор, проникнення телевізійним оком у космос.

Як бачиш, фантазування — не таке вже пусте діло. До речі, воно необхідне і математикам. Говорять, що відомий математик Давід Гільберт сказав про одного зі своїх колишніх учнів, який став поетом, що у останнього завжди було недостатньо фантазії, уяви, щоб стати математиком.

Он як! Виходить, що фізикам фантазії потрібно більше, ніж поетам?! Залишимо це питання відкритим. Візьмемо до уваги лиш те, що фантазія, виходить,— річ продуктивна. А ще б хотілося привернути увагу до нерозривного зв’язку фантазії з мрією. Мрією людина забігає наперед у власному житті й у житті суспільства. Хіба б ти сидів стільки над книжками з фізики в чудесні погожі дні, якби у тебе не було мрії осягнути цю науку на сучасному рівні, опанувати професію фізика-науковця?

Вчуваю твоє слушне запитання: як все це стосується творчого процесу? Безпосередньо. Хоч, звичайно, я скористалася можливістю поговорити про значення мрії і фантазії, бо, на мій погляд, наша молодь недооцінює цих важливих властивостей людського духу. Раціональність в усьому, практицизм, зв’язок з життям — це добре, але без мрії, фантазії — вони мертві. Письменника ж підносять до вершин саме крила фантазії. Але про

це вже була мова. Недарма І. Драч у тій же баладі пише (жартома, звичайно):

А ті крила розкрали поети,

Щоб їх муза була не безкрила,

На ті крила молились естети...

(Якщо поети «крадуть» у дядька Кирила крила — значить, вони їм потрібні?)

Творча уява і фантазія необхідні для створення живих образів і картин, причому не лише фантастичних образів, а й найреалістичніших. Адже все бачене в житті повинно переплавитись у горнилі творчої фантазії митця. Навіть за наявності прототипів необхідні були і творча уява, і фантазія письменника, щоб створити, щоб почути їхню мову, побачити їхні жести, проникнути у їхній внутрішній світ, відтворити ті обставини, в яких їм довелося жити і діяти. Отже, один із перших моментів реалізації задуму є «включення» творчої уяви і фантазії. Пофантазуй і ти, друже, на цю тему. Уяви, що ти хочеш своїм друзям цікаво розповісти про якусь із своїх літніх канікулярних пригод, і подумай, про що ти скажеш в першу чергу, з чого почнеш, що вигадаєш для цікавості і для викладу основного, заради чого ти розповідаєш і як ти вигадаєш так, щоб воно було схоже на правду, подумай і пошир це до масштабів більших і серйозніших, і ти певною мірою уявиш собі окремі моменти із творчої роботи письменника. Бажаю тобі успіху! До речі, з цього приводу ви могли б у школі організувати змагання на кращу розповідь, а далі й на кращу записану розповідь — на краще оповідання. Те, що в усній розповіді ти можеш передати інтонацією, жестом, мімікою, спробуй передати на папері.