Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Цікаве літературознавство - К. П. Фролова 1991
Лист сьомий. Чим відрізняється слово від шматка мармуру?
1. Матерія художності Природа і суть
Всі публікації щодо:
Літературознавство
Мій юний друже Максиме! Ще і ще раз хвалю твою, я б сказала, логічну допитливість. Думаю, що вона проявляється не лише в ставленні до літератури, це вже така властивість твого розуму, яка може бути в майбутньому основою для серйозної дослідницької діяльності.
В останньому з твоїх листів ти ставиш, може, найголовніше для мене питання: в чому ж особливості літератури порівняно з мистецтвом, бо ж, мовляв, всі види мистецтва створюють моделі. До речі, ти правильно зрозумів і музику, коли пишеш, що вона моделює внутрішні переживання людини, її настрої.
Так в чому ж особливість, специфіка художньої літератури? На це запитання я відповім з великим задоволенням в кількох листах, а ти вже, друже, не задавай мені нових запитань, щоб нікуди я не звернула з, так би мовити, магістральної лінії. Коли закінчу відповідь, тоді спитаєш, що тобі буде незрозуміло.
Отже, в чому специфіка літератури?
Чи звернув ти увагу на те, що дуже часто вживається словосполучення література і мистецтво? Начебто відокремлюють один вид творчості від інших? І справді, література як вид мистецтва має принципову відмінність. Живопис, скульптура фіксують мить, суттєву, виразну, але мить. Живопис діє барвами, скульптура — об’ємними формами. Музика передає переживання в часі. Є також синтетичні форми мистецтва — хореографія, театр тощо. Драматичний театр за формою найбільше наближається до життя, але література — найуніверсальніший вид мистецтва, їй підвладний і час, і простір, і зображення. Одним словом, натяком, образом вона може переносити нас на століття назад і на віки вперед, в далекі краї і в незглибимість людської душі, її страждань, радощів і поривів.
Але є ще одна принципова відмінність літератури від інших видів мистецтва — це матеріал для створення фактури художності. У чому ж ця принципова відмінність? Фізичні властивості барв і мармуру використовуються у сфері живопису і скульптури; одні матеріали придатні для вираження одного змісту, інші — для другого. Так, наприклад, скульптура вовчиці, яка вигодувала Рому- ла і Рема, зроблена з міді, яка виражає силу й державність, а постать Венери Мілоської — з білого мармуру, який здається нам теплим і ніжним. Але ж такі матеріали, як мармур, бронза чи дерево в скульптурі, барви в живопису, звук у музиці, маючи певні властивості, які й використовує митець, самі по собі не несуть ніякого значення, вони набувають значення лише у певній художній формі.
Інша річ — художня література, її основним матеріалом творення образу є слово, а будь-яке слово вже само по собі має смислове значення, має звукове забарвлення, свій ритм. Наприклад, строго і різкувато звучить слово «індустріалізація» і як м’яко звучить слово «літепло», або як по-різному звучать слова «бий» і «ллється». Кожне слово має не одне, а кілька значень. Наприклад, візьмемо таке часто вживане і знайоме слово «стіл». Крім того, що воно означає різні предмети (стіл для обіду, різні столи вдома, в їдальні, в польовому стані, стіл письмовий, стіл для ігор, стіл декоративний, різьблений, стіл для кухонної праці, стіл в аудиторії для занять тощо), слово має кілька значень: стіл як предмет, стіл як харчування («найняв квартиру зі столом»), стіл як дипломатичне поняття — сісти за круглий стіл переговорів. Як правило, всі ці мовні значення фіксуються в тлумачному словнику — це мовно-об’єктивні значення слова. Але кожне слово залежно від контексту набуває різних емоційних відтінків. Кожне слово багатозначне, в його об’єктивно-мовному рівні запрограмовано низку відтінків, нюансів, воно ніби має свою неповторну клавіатуру значень. Залежно від контексту, в якому вживається слово, в останньому активізується то одне, то інше значення його багатої значеннєвої клавіатури.
Візьмемо для прикладу вірш В. Сосюри:
Тихо. В повітрі ні руху.
Слів де для пісні знайду?
Падають тепло і глухо
Яблука в нашім саду.
В небі печаль журавлина.
В’януть і никнуть цвіти.
Вийду, а обрій шипшинний,
Гляну: а небо — як ти.
Хмарка пливе кучерява,
Тихо, як сон, розтає.
Сині під місяцем трави,
Вітер — зітхання твоє.
Вдаль простягаю я руки,
Слухаю, кличу і жду...
Падають тепло і глухо
Яблука в нашім саду.
Зверни увагу на слово «глухо». В ньому є відтінок суму. Ми ніколи не скажемо глуха радість, радість назвемо дзвінкою. Разом з тим слово «глухо» означає і звук. У першому випадку воно саме й передає глухий звук, ми ніби чуємо оте «гуп» від кожного достиглого яблука в саду, яке пада на землю. В останній же строфі, не втрачаючи свого попереднього значення, слово «глухо» передає і печаль, бо воно живе в оточенні інших слів, які передають печаль ліричного «я» («слухаю, кличу і жду»). Так відбувається актуалізація, або активізація певних значень слова. Я показала тобі одну із можливостей слова, яке і є основним будівельним матеріалом в літературі, її першоелементом. Думаю, що ти вже зрозумів, чим принципово відрізняється «будівельний матеріал» художньої літератури від першоелементів інших видів мистецтва, слово від мармуру, барви і звуку. Решта — в наступних листах.
