Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах - Навчальний посібник - Пасічник Є.А. 2000
Літературні екскурсії і походи
Позакласна робота з літератури
Розділ VІІІ.
Всі публікації щодо:
Методика викладання літератури
.Однією з форм масової роботи є екскурсії до історичних, краєзнавчих, літературно-меморіальних музеїв, пам’ятних місць, тих об’єктів, що змальовані у творах письменників, літературні подорожі в рідну природу. Залежно від мети ці екскурсії можна умовно поділити так: а) історико-літературні, головна мета яких поглибити розуміння епохи, в яку жив той чи інший письменник або яку змальовано в тих чи інших художніх творах; б) до літературних музеїв й пам’ятних літературних місць, у рідну природу з метою вивчення або поглиблення знань про життя письменників, художні твори.
Тепер, в умовах матеріальної скрути, організація екскурсій і походів значно утруднена. Але будемо сподіватися, що ці труднощі тимчасові.
Літературні екскурсії, походи містять великі потенційні можливості для літературного розвитку дітей, і нехтувати ними не слід. На екскурсіях до літературних музеїв поглиблюється вивчення як окремих програмних творів, так і творчість письменника в цілому. Літературні екскурсії до музеїв — це своєрідні уроки, винесені за межі класу. В деяких літературно-меморіальних музеях (зокрема І.Франка у Львові, Панаса Мирного у Полтаві, Марка Черемшини в Снятині) майже повністю збережені робочі кабінети письменників. Ознайомлення з ними робить постать митця ближчою для учнів.
Можливості збагачення літературних знань учнів під час відвідування музеїв великі. У свідомості учнів, що побували на екскурсії, образ письменника породжує асоціації не лише таким видом мистецтва, як література, а й живописом, скульптурою, декоративно-прикладним мистецтвом. їхні відповіді відзначаються багатством зорових вражень, емоційністю і конкретністю.
Цікавою формою роботи, що сприяє розвитку літературних інтересів дітей, є походи по літературних місцях, пов’язаних з творчістю якогось письменника. Вони найчастіше проводяться у період канікул, поєднуючи відпочинок учнів з вивченням художньої літератури. Літературні походи розкривають взаємозв’язок літератури з життям, викликають інтерес до художнього слова. Ось що пишуть у своєму щоденнику учні середньої школи № 44 м.Запоріжжя:
Перед нами далека дорога. Харків, Ізюм, а далі села, поля, річки... Ідемо шляхами, де в сиву давнину віків вела битву Ігорева дружина. Ми зацікавились тими місцями, які оспівані в «Слові». І ось ми на горі, за якою починались половецькі степи. Можливо, автор «Слова» саме її мав на увазі, коли писав: «О Руськая земле, уже за шеломянем єси!» Зустрічаємося з людьми, запитуємо про народні перекази...
Для всіх шкіл України великий інтерес може викликати похід на батьківщину Т.Шевченка — село Моринці, Шевченкове та в прилеглі до них міста і села, пов’язані з життям поета (Мліїв, Будище, Корсунь-Шевченківський), а також похід у Канів до могили Кобзаря з заїздом до Києва, Яготина, Переяслава-Хмельницького.
Похід на батьківщину Т.Шевченка може багато дати для літературної освіти учнів. Вони побачать ті місця, де пройшли дитячі роки поета, глибше осмислять враження, які справила на нього чудова черкаська природа, відчують велику любов і шану черкасців до свого земляка.
У Моринцях учні можуть оглянути обеліск, встановлений на місці хати, де народився Т.Шевченко, зустрітися з старожилами, зібрати від них відомості про історію села, важливі події, пов’язані з пам’яттю митця.
У Шевченковому можна відвідати музей на місці Кобзаревої хати, помилуватися краєвидом — там і «гай зелений», і «ставок неначе полотно», і «верби гнуться понад ставом»; побувати біля пам’ятника Т.Шевченкові, біля могили його матері, завітати до школи села, побачити кущі калини біля ставу, в яких часто ховався Тарас від злої мачухи, дуб, посаджений родичами в 1914 році на відзнаку сторіччя з дня народження поета, хату, в якій він навчався грамоти у дяків Павла Рубана і Петра Богорського.
У Млієві доречно відвідати шевченківську кімнату, розміщену в будинку (теперішньому дитячому садку), де Т.Шевченко гостював у 1859 році під час відвідання Платона Симиренка, на кошти якого в 1860 році був виданий «Кобзар»; побувати в Мліївській школі садівництва.
У Будищах цікаво оглянути дуб, у дуплах якого малий Тарас ховав свої малюнки від пана Енгельгардта; ознайомитися з Шевченківською кімнатою, створеною будищанськими школярами.
У Корсунь-Шевченківському необхідно побувати у музеї Корсунь-Шевченківської битви, зібрати матеріал про діяльність у часи Великої Вітчизняної
війни партизанського загону ім Т.Шевченка, оглянути місця, які змалював поет під час свого перебування в місті, відвідати могилу його товариша — І.Сошенка.
Похід до могили Т.Шевченка із заїздом до Києва, Яготина, Переяслава- Хмельницького цікавий тим, що учні можуть не тільки ознайомитися з місцями, де побував Т.Шевченко, а й з багатьма музеями, де зібрано немало цікавих експонатів про його життєвий і творчій шлях, з пам’ятниками поетові.
Цікаві маршрути можна вибрати для походів по місцях, пов’язаних з пам’яттю І.Франка. Багато вражень залишиться в учнів від походів, які включають відвідання сіл Івана Франка, Тухлі, міст Дрогобича, Борислава, Львова.
У селі Івана Франка (колишні Нагуєвичі) народився великий Каменяр, черпав життєві враження, слухав розповіді про каторжну працю хліборобів і ріпників. У селі учні оглянуть пам’ятник І.Франкові, відвідають літературно- меморіальний музей, де зібрано багато експозиційного матеріалу.
Хата і кузня батька І.Франка не збереглись. На місці, де була хата, встановлено гранітну плиту з написом: «На цьому місці стояла хата, в якій 27 серпня 1856 року народився видатний український письменник-революціонер Іван Якович Франко». За півтора кілометра від села росте дуб, під яким І.Франко написав своє оповідання «Олівець». На дубі встановлена меморіальна дошка.
У Тухлі учні впізнають багато пейзажів, змальованих І.Франком у повісті «Захар Беркут», зберуть місцеві перекази про боротьбу з татаромонголами.
Борислав цікавий для учнів тим, що його минуле реалістично змальоване у багатьох творах митця: «Бориславських оповіданнях», повістях «Boa constrictor» та «Борислав сміється».
Про письменника нагадує й місто Дрогобич, де проходили юнацькі роки. Тут він закінчив «нормальну школу», а потім навчався в гімназії. Слід відвідати краєзнавчий музей, який широко висвітлює історію Дрогобича.
Понад 40 років прожив письменник у Львові. Тут учні ознайомляться з літературно-меморіальним музеєм, відвідають могилу письменника на Личаківському кладовищі, побувають у Львівському університеті, в кабінеті франкознавства, де зібрано багато експонатів, рідкісних видань, документів і фотографій. В університеті є аудиторія імені Франка, виставка історії університету.
Не менш цікавим може стати маршрут, який пролягає через Івано-Франківськ, Коломию, Криворівню. В Івано-Франківську учні оглянуть експонати карєзнавчого музею; у Коломиї є державний музей народного мистецтва Гуцульщини з експонатами, присвяченими І.Франкові, зокрема чудовими роботами заслуженого майстра народної творчості Г.Герасимович. Можна
також побувати з учнями біля складу Коломийського училища, в приміщенні якого була тюрма, де поневірявся І.Франко. В місті зберігся будинок колишнього готелю, де письменник, знесилений хворобою, чекав голодної смерті.
Багато цікавих спогадів про І.Франка можуть почерпнути учні від жителів села Криворівня. Сюди письменник часто приїжджав влітку на відпочинок. Тут бували також Леся Українка, Василь Стефаник, Марко Черемшина, Наталя Кобринська та інші прогресивні діячі. У селі, в колишній хаті талановитого різьбяра Василя Якіб’юка, де часто зупинявся І.Франко, відкрито меморіальний музей.
Цей похід можна поєднати з вивченням життєвого і творчого шляху інших письменників. З Криворівні, наприклад, можна виїхати у Верховину, далі у Кути, Кобаки (тут збереглася хата, де народився Марко Черемшина, в селі є пам’ятник письменнику), з Кобаків направитися у Снятии (тут могила Марка Черемшини, є меморіальний музей), далі у Русів — музей Василя Стефаника, звідти у Чернівці — в музей Ольги Кобилянської і Юрія Федьковича.
Вивчаючи життєвий шлях Лесі Українки, можна провести походи з відвіданням міста Луцьк, сіл Колодяжне і Скулин Волинської області, або Новограда-Волинського, Києва чи Евпаторії, Севастополя, Балаклави, Сімеіза, Алупки, Ялти, Бахчисарая.
В Луцьку учні оглянуть краєзнавчий музей, в якому є експонати часів перебування Лесі Українки на Волині, відвідають старовинний замок, про який згадує поетеса у вірші «Віче». В Колодяжному зустрінуться зі старожилами села й запишуть від них спогади про письменницю; відвідають її літературно-меморіальний музей, «Білий домик» Лесі; зберуть відомості про історію села. У Скулині учні запишуть спогади про перебування тут письменниці, потім вирушать в урочище Нечімне, яке стало своєрідним тлом «Лісової пісні». У Новограді-Волинському туристи побувають у музеї поетеси.
Похід по місцях життя Лесі Українки в Криму повинен передбачати і ознайомлення з визначними пам’ятками Криму. Адже не можна, наприклад, бути в Севастополі й не побачити Панорами оборони міста-героя, музею на Сапун- горі чи, скажімо, бути в Ялті й не оглянути садиби-музею А.Чехова.
На Вінничині і Чернігівщині можна провести походи по місцях життя М.Коцюбинського. У Вінниці є садиба-музей письменника. Недалеко від міста, над річкою Буг, на улюбленому камені Коцюбинського викарбувано напис: «Трудящі Вінничини відзначають цю скелю — улюблене місце, де писав свої твори і відпочивав Михайло Коцюбинський».
У Чернігові учні ознайомляться з літературно-меморіальним музеєм Коцюбинського, з садибою письменника, побувають на його могилі; в с. Ви- хвостові зберуть матеріал про вихвостівську трагедію 1905 року, оглянуть обеліск, встановлений в пам’ять її жертв.
На Полтавщині можна провести похід по пам’ятних місцях Панаса Мирного. До цього маршруту слід насамперед включити Полтаву, де письменник жив і працював з 1871 по 1920 рік; тут міститься його садиба, встановлено бюст, відкрито меморіальний музей. Слід відвідати місто Миргород, с. Піски. У Миргороді письменник народився. Про його зв’язок з Миргородом розповідає експозиція краєзнавчого музею. Село Піски цікаве для учнів тим, що воно змальоване у творі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Село злиднів, гніздо панів — таким бачив письменник колишні Піски.
Можна також провести цікавий похід по місцях життя І.Карпенко-Карого. Він включатиме міста Бобринець, Кіровогорад, хутір Надію. Цей похід дасть учням багато відомостей про І.Карпенка-Карого не тільки як письменника, фундатора українського театру, а й прекрасного садівника, що перетворив розташований посеред голого степу хутір Надію на зелений оазис. Під час цього походу учні зберуть цікаві матеріали про письменника та визначних діячів української культури М.Кропивницького, М.Садовського, М.Заньковецьку, М.Старицького, П.Саксаганського; оглянуть меморіальну кімнату письменника, відвідають могилу І.Карпенка-Карого.
Багато літературних асоціацій виникне в учнів під час походу по місцях життя І.Нечуя-Левицького (с. Трушки, м. Богуслав Київської області, м. Стеблів Черкаської області.) Під час такого походу діти побачать змальовані в творах письменника пейзажі.
Цікавими можуть бути походи по місцях життя П.Тичини, М.Рильського, О.Довженка та інших митців.
Найчастіше організовуються у школах походи комплексного характеру, мета яких вивчити літературні традиції краю. От, наприклад, з якими об’єктами познайомилися учні Полтавської середньої школи № 6 під час багатоденного велопробігу за маршрутом Полтава-Диканька-Гадяч-Лохвиця- Харківці-Чорнухи-Вороньки-Лубни-Решетилівка.
У Диканці: ознайомилися з місцями, про які згадується в творах М.Гоголя і О.Пушкіна, з експонатами краєзнавчого музею, з пам’ятниками Т.Шевченкові, М.Гоголю.
У Гадячі: оглянули приміщення колишнього Гадяцького повітового училища, про яке писав М.Гоголь у творі «Іван Федорович Шпонька і його тітонька», а також місця, пов’язані з іменем Лесі Українки, будинок, де жила сім’я Панаса Мирного.
У Лохвиці: оглянули пам’ятник Г.Сковороді, зібрали відомості про письменника Д.Каневського, який тут народився, матеріали про перебування в Лохвиці композитора І.Дунаєвського; вивчили експонати краєзнавчого музею про життєвий і творчий шлях А.Тесленка.
У селі Чорнухи: оглянули пам’ятник Г.Сковороді.
У селі Вороньки: побували біля дуба, який названий в народі «проклятим» зате, що тут часто катували кріпаків.
У Лубнах: зібрали матеріали про перебування в них О.Пушкіна, Т.Шевченка, М.Горького, А.Міцкевича; відвідали могилу О.Донченка.
У Решетилівці: оглянули пам’ятник Т.Шевченкові, знайшли місця, звідки Т.Шевченко малював краєвиди села.
В окремих школах проводяться фольклорні експедиції, основна мета яких — збирати місцевий фольклор, матеріали про кобзарів, народних умільців. Багато фольклорних експедицій було проведено в Менській середній школі Чернігівської області («По місцях фольклорних записів О.Довженка», «Шляхами, де ходили визначні кобзарі і бандуристи» і т.п.)
Кожна екскурсія чи літературний похід повинні мати чітко визначену мету, заради якої вона здійснюється, будуватися на активній основі. Без цього вона перетвориться у звичайний розважальний захід. Ефективність літературних екскурсій великою мірою залежить від попередньої підготовчої роботи. Учитель-словесник повинен чітко визначити коло об’єктів, з якими знайомитимуться учні, намітити, яким способом повинна бути донесена учням та чи інша інформація, як розподілити обов’язки серед дітей, які індивідуальні завдання повинен виконати кожен учень. Одним учням, наприклад, доручають вивчити напам’ять уривки з художніх творів, які будуть прочитані під час літературних конкурсів, екскурсій до тих місць, які оспівані в художніх твора, іншим — дається завдання сфотогрфувати чи скопіювати певні об’єкти, записати від старожилів спогади про письменника, зібрати матеріал для літературної виставки, відібрати з книги враження музею найяскравіші записи для підготовки спеціальної радіопередачі.
У школярів потрібно викликати інтерес до тих об’єктів, з якими вони знайомитимуться, заздалегідь готувати їх до походу.
Екскурсії і походи збагачують дітей яскравими життєвими враженнями. І дуже важливо, щоб учні ще багато разів зверталися до них, відтворювали у своїй уяві пережиті образи, картини. Ніщо так не відбиває у дітей інтересу до позакласних занять, як недбале ставлена до зібраних ними матеріалів. На базі екскурсій і походів організовуються вечори, шкільні радіопередачі, випускаються спеціальні номери газет, виготовляються нові експонати для шкільного музею.
