Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна

Теорія літератури - Олександр Галич - 2001

Парономазія - Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) - Художньо-мовленнєва організація літературного твору - ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ - ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ

Парономазія (грец. παρονομασία — біля і ονομάσω — називаю) — це стилістична фігура, утворена зіставленням слів, різних за значенням, але подібних за звучанням. Наприклад: „Раділи радієм, плутоново плодились, // А ми світили вами, аж посліпли... // І в судний день чорнобильський збудились...” (М. Влад).

Найчастіше парономазія використовується у віршових творах, з причини того, що вони більшою мірою, ніж проза, орієнтовані на звукову відчутність слова, на вияв звукової значущості художнього мовлення. У прозі парономазія найчастіше використовується для створення каламбурів, наприклад: „Як у вас тяглова сила, що-небудь тягає? — Тягає!.. Оце два дні у степ вивозила курей” (О. Ковінька, „Розмова по телефону”).

Досить часто і у віршових текстах парономазія виступає як засіб творення комічного враження. У зв'язку з цим

О. Пономарів пише: „Стилістичні властивості парономічного зближення слів часто використовуються при створенні епіграм, пародій, шаржів. Для прикладу можна навести одну з пародій Юрія Івакіна, навіяну творами Івана Драча:

Біля персів вона тримала зоряного сина („Ніж у сонці”)

Чистих персів торкатись не дасть („Балада про дівочі перса”)

Та персів проклятих два рідні вулкани („Божевільна балада”)

Торка її холодні полум'яні перса („Калина”)

Вітер перса мої пестить („Жінка і море”)

Іван Драч „Персальна балада”

І невідь звідки падають ці сни...

Лечу на крилах персів в країну персів,

в державу персів, в князівство персів,

у Персію, сказати б.

Шукаю серед персів свій босий слід і не знаходжу.

На сполох б'ю у дзвони персів: