Теорія літератури - Олександр Галич - 2001

Антитеза - Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) - Художньо-мовленнєва організація літературного твору - ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ - ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ

Антитеза (грец. άνπθεσιζ — протиставлення) — це стилістична фігура, яка утворюється зіставленням слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом. Наприклад: „Думав, доля зустрінеться — спіткалося горе” (Т. Шевченко).

Антитеза часто зустрічається в прислів'ях та приказках, афоризмах: „Ситий голодного не розуміє”, „Багатство дме, а бідність вдвоє гне”. Антитеза використовується для описів, характеристики предметів, часто іронічної або сатиричної. Наприклад:

Всякий, хто вище, то нижчого гне, —

Дужий безсильного давить і жме,

Бідний багатого певний слуга,

Корчиться, гнеться пред ним, як дуга.

(І. Котляревський)

Порівняйте: „Иван Иванович худощав и высокого роста; Иван Никифорович немного ниже, но зато распространяется в толщину. Голова у Ивана Ивановича похожа на редьку хвостом вниз; голова у Ивана Никифоровича — на редьку хвостом вверх... Иван Иванович боязливого характера. У Ивана Никифоровича, напротив того, шаровары в таких широких складках, что если бы раздуть их, то в них можно бы поместить весь двор с амбарами и строениями” (М. Гоголь).