Микола Зеров - Українське письменство XIX ст. Від Куліша до Винниченка - О. Баган 2005
Драматична творчість 30-40-х pp.
Українське письменство XIX ст.
Всі публікації щодо:
Літературознавство
Лекція X
Українська драматична творчість після Котляревського так само стоїть під сильним його впливом. «Москаль-чарівник» та «Наталка Полтавка» для людей 30-40-х pp. - зразкові п’єси, предмет захоплення та дивування, і розповсюджені вони в сотнях копій. Не диво, що вони (власне «Наталка Полтавка») викликали ряд наслідувань, серед яких на першому місці годиться поставити «Чорноморський побит» Якова Кухаренка.
Яків Герасимович Кухаренко народився 1800 року в Катеринодарі. Вчився у військовій гімназії, але курсу не закінчив і вступив осавулом до Чорноморського війська. Служив спочатку асесором у військовій канцелярії; в 40-х pp. був полковником, а 1851 р. - наказним отаманом Азовського війська. 1853 року вже генерал-майор. В 1861 р. Кухаренко, як виконуючий обов’язки наказного отамана Чорноморського війська, стає на чолі козацтва, що має переселятися на той бік Кубані. Колонізаційний рух на Закубання був непопулярний, і Кухаренко, «благонамереннейший служака существующего строя», здається, дуже сильно тоді втратив на популярности. Етнограф М. Дикарєв записав на Кубані пісню, де пам’ять Кухаренка згадується не вельми прихильно:
Бодай тобі, Кухаренку, так легко здихати, -
Як нам, бідним чорноморцям, свій край покидати,
Бодай тобі, Кухаренку, так легко служити, -
Як нам, бідним чорноморцям, за Кубанню жити.
Умер Кухаренко 8 жовтня 1862 року, попавши, під час одної з службових подорожей, у полон до абаздехів. Обставини його смерті подає стаття П. Барилка («Основа». - 1862. - X).
Наслідуючи «Наталку Полтавку», Кухаренко написав коло 1836 року оперету «Чорноморський побит на Кубані між 1794 і 1796 роками». Точна хронологічна фіксація подій - річ для Кухаренка важлива. Кубанський патріот, причетний до культу запорозької традиції, він збирає у п’єсі чимало рис, характерних для місцевих обставин і доби перших колонізаційних заходів: походи на тубільців (козацьке діло), відсутність станових відмін та привілеїв (багатий претендент на руку героїні - не пан, як Возний у «Наталці Полтавці», а такий же козак, як і всі інші), - нарешті, шлюб п’яного козака Кабиці з дівчиною Кулиною - випадок можливий у місцях нового поселення, де не було ще справжнього спеціяльно підготованого духовенства. У п’єсі Кухаренка фігурують, так само, як і в «Наталці Полтавці», вдовина дочка Маруся Драбинівна, багатий жених, що подобається матері, і коханець, так само довгий час неприсутній (герої Кухаренка виїздять у похід на черкесів). Розв’язка п’єси, проте, мотивується не так удачею та благородством дійових осіб, як втручанням до справи їхніх агентів, котрим доручено обстоювати інтереси закоханої пари. Таких агентів у Кухаренковій п’єсі три: хрещений батько героя Тупиця, його брат Ілько Прудкий, дівчина Пріська Притулівна. Дещо відмінну роль, ніж у «Наталці Полтавці», відіграють у п’єсі й вокальні номери. П. І. Рулін у статті «Котляревський і театр його часу» (в книзі «Рання українська драма») зазначає, що пісенний елемент тут має не службово-допоміжне значення, розбиваючи одноманітність прозових реплік, але й деяку самостійну вагу, демонструючи багатство української народної творчости. Довгі співи про Харька та Саву Чалого по суті з дією п’єси не зв’язані.
Видрукувано «Чорноморський побит» в «Основі» (1861. - XI-XII) з «несколькими предварительными словами» Куліша. 1878 року її переробив Старицький («Чорноморці»), пристосовуючи до сценічних вимог.
Другий наслідувач Котляревського в драматичній творчості, Степан Писаревський, автор видрукуваної року 1840 оперети «Купала на Йвана», вихованець Харківського колегіуму (духовної семінарії), священик у Куп’янському повіті, - протоієрей і благочинний, один час в Харкові, потім знову - наслідком «невоздержанной жизни» - на провінції. Умер Писаревський у Вовчій (Волчанську) року 1839. П’єса Писаревського, опублікована вже по його смерті, здобула собі деяку популярність. Видано її - разом з «Наталкою Полтавкою» - і в Буковині, року 1849, під назвою «Весілля, або Над цигана Шмагайла нема розумнішого». Ця назва прегарно відтіняє особливості п’єси Писаревського, в порівнянні до «Наталки Полтавки» і навіть «Чорноморського побиту». Циган Шмагайло, агент і ходатай героя, відтісняє на другий план коханця Івана Коваленка і власними зусиллями доводить справу до щасливого кінця. З вокальних номерів п’єси найбільш популярна пісня «Де ти бродиш, моя доле», що її ще й досі співають на провінції. На початку 40-х pp. по поміщицьких садибах на домашніх сценах виставлялося ще анонімну оперету «Любка, або Сватання в селі Рихманах», для більшого авторитету приписувану авторству Котляревського (видрукувана в «К. Ст.» за 1900 рік). П’єсу складено віршем, досить примітивним, радше - ритмованою прозою, і дія в ній досить заплутана. Перешкоди до одруження закоханих - вдовиної дочки Любки та Грицька Рихмана - повстають з боку Грицькового діда, що вважає шлюб за мезальянс. Грицьковому хрещеному батькові, адвокатові Крутієві, вдається переконати діда Рихмана нагадуванням про значність Любчиного роду. Суперника Грицькового і ворога дяка вдається погамувати погрозою віддати його до війська. Четверта дія (непотрібна по суті, бо розв’язка вже наступила) становить інсценізацію обряду сватання, - риса, що нагадує собою етнографізм Кухаренкової п’єси.
Інші драматичні твори того часу - «Чари» Кирила Тополі та його «Чур-Чепуха» стоять поза впливом Котляревського. Вони насичені етнографічним матеріялом («Чари» розробляють мотив відомої пісні «Ой не ходи, Грицю»). У мові дослідники відзначають колорит правобережних говірок. Можна думати, що названі п’єси не вичерпують усього драматичного матеріялу, який обертався в тодішній Україні. Так, наприклад, тільки з назви та короткого переказу знаємо ми про якусь п’єсу «Гандзя», писану віршем і популярну на Правобережжі. (Про неї - див. «Наше Минуле». - 1918. - С. 94 -99).