Українська література 5 клас - Розробки уроків - 2013 рік

Прислів'я та приказки. Народне уявлення про довколишній світ та його оцінка в прислів'ях і приказках. Краса і мудрість цього жанру усної народної творчості

Мета: ознайомити учнів з одним із жанрів усної народної творчості — прислів'ями і приказками; розвивати вміння осмислювати літературознавчий матеріал; виховувати інтерес в учнів до народної творчості, почуття гордості за свою Вітчизну, її культурну спадщину.

Тип уроку: урок засвоєння нового матеріалу.

Засоби навчання: підручник, збірка українських прислів'їв та приказок.

ТЛ: прислів'я, приказка.

Епіграф до уроку:

Перебіг уроку

Народ скаже, як зав'яже.

Народна творчість

I. Організаційний момент.

II. Перевірка домашнього завдання.

_________________________________________________

_________________________________________________

III. Актуалізація і корекція опорних знань.

Інтерактивна вправа „Мікрофон”.

— Усна народна творчість це — ...

— „Фольклор” у перекладі з англійської означає...

— Назвіть відомі вам жанри фольклору.

_________________________________________________

_________________________________________________

IV. Повідомлення теми, цілей і завдань уроку. Мотивація уміння.

Слово вчителя.

Учені вважають, що загадки, прислів'я та приказки — це одні з найдавніших жанрів, а тому, вживаючи їх час від часу в нашому повсякденному мовленні, ми, можна сказати, торкаємося найглибшої нашої історії — тих уявлень і поглядів на світ і людину, якими жили наші пращури. Науковці вважають, що більшість прислів'їв та приказок були створені до XVII ст. Тому кожен з нас повинен це пам'ятати, а відтак зберігати й примножувати ці багатства. Так, саме примножувати, адже кожна епоха в житті нашого народу відображалася й продовжує відображатися в цих невеличких, але цікавих і влучних висловах, якими є приказки, прислів'я.

Першим збірником українських прислів'їв і приказок вважається книга М. Номиса „Українські приказки, прислів'я і таке інше” (1864). Пізніше збирали і видавали окремими книгами українські прислів'я І. Франко, автор словника російської мови Володимир Даль. Зусиллями цих людей до нас дійшло близько 15000 унікальних перлин народної мудрості.

Запас учнями в зошитах дати і теми уроку.

V. Сприймання й усвідомлення учнями матеріалу, осмислення зв'язків і залежностей між елементами вивченого матеріалу.

Формулювання визначень.

— Який вид народних творів називається прислів'ям, а який — приказкою?

— Чим прислів'я і приказки подібні, а чим відрізняються?

_________________________________________________

_________________________________________________

Орієнтовний матеріал для вчителя.

Прислів'я і приказки належать до малих (форм) жанрів усної народної творчості. У них життєво втілені мудрість, образність, правдивість. Виникають прислів'я постійно, але поширюються в народі й передаються від покоління до покоління лише найзмістовніші й найвлучніші з них. Наприклад, „Книга вчить, як на світі жить”, „Хто рано встає, тому й Бог дає”.

Прислів'я та приказки не потребують особливої обстановки і широкої аудиторії. Справді, ніхто спеціально не збирається в гурт, щоб послухати прислів'я, як слухають думи, казки та балади. Не приурочують їх до подій, як обрядову пісенну творчість. „Пословиця до слова мовиться”, — тобто говориться тоді, коли потрібно наголосити, підкреслити, виділити основну думку з усього, перед тим сказаного, або дати лаконічну оцінку побаченому, почутому, зробленому. Наче промінь прожектора, прислів'я вихоплює найсуттєвіше.

Прислів'я в дуже стислій формі викладає одну якусь думку. Найчастіше воно становить усього одне просте чи складне речення. При цьому прислів'я висловлює думку влучно й дотепно, звучить злагоджено, в багатьох з них є співзвучні слова. У прислів'ї висловлюється закінчена думка, подано невеликий висновок. Наприклад: „Вік живи — вік учись”, „Вчитися ніколи не пізно”.

Отже, прислів'я — стислий влучний народний вислів повчального змісту, побудований як завершене судження.

Ознаки:

а) узагальнення народного досвіду;

б) повчальність;

в) стислість і ємкість висловленої думки;

г) влучність і поетичність;

ґ) використання в прямому і переносному значенні;

д) малий обсяг.

Приказка тільки натякає на висновок або дає дотепну оцінку події чи людині. У ній висловлюється незакінчена думка. Приказка — образний вислів, який стисло і влучно визначає якесь явище життя. Порівнюючи прислів'я з приказкою, народ каже: „Приказка — цвіт, а прислів'я — плід”.

Через приказку виражається ставлення до чого-небудь: „Ні сіло ні впало”; „Без сьомої клепки в голові”; „Через дорогу навприсядки”; „Про вовка промовка”.

Приказка — це образний вислів, який дає яскраву оцінку певного явища, побудований як незакінчена думка, але містить натяк на висновок.

Ознаки:

а) висловлює незакінчену думку;

б) відсутній повчальний зміст;

в) часто це лише половина прислів'я.

Прислів'я та приказки складалися на найрізноманітніші теми:

· про природу,

· хліборобський календар,

· науку, розум,

· працю, досвід,

· мораль, вади вдачі та ін.

_________________________________________________

_________________________________________________

Робота з підручником.

_________________________________________________

_________________________________________________

_________________________________________________

Фізкультхвилинка.

_________________________________________________

_________________________________________________

_________________________________________________

Лінгвістичне спостереження.

— Відмінність між прислів'ям і приказкою проілюструємо, зіставивши ці два жанри:

1. Чужими руками жар загрібати — приказка (на висновок натякається).

2. Чужими руками жар загрібати легко — приспів'я (є висновок).

— Характерною особливістю прислів'їв є побутування їх у кількох варіантах. Особливо багато варіантів мають старі класичні прислів'я на зразок:

1. Біда спить, а Бог біді гаразд ладить.

2. Біда сама не ходить, а сто за собою водить.

3. Біду треба рідким гребенем чесати.

_________________________________________________

_________________________________________________

Виразне читання прислів'їв та приказок.

— А тепер пригадаймо особливості виразного читання приказок та прислів'їв:

а) прислів'я читають і промовляють уповільнено, щоб підкреслити значимість їх змісту;

б) найважливіше слово в кожному мовленнєвому такті виділяють логічним наголосом;

в) інтонації під час їх вимови, залежно від змісту, можуть бути розповідні, окличні з різними відтінками почуттів.

— Отже, виразно прочитайте прислів'я, поділіть текст (усно) на мовленнєві такти, визначне в них слова з логічним наголосом, визначте інтонацію.

Учні читають з підручника влучні народні вислови (за тематичними блоками), пояснюють значення і підтекст (якщо є).

_________________________________________________

_________________________________________________

_________________________________________________

VI. Узагальнення і систематизація знань.

Інтерактивна вправа „Незакінчені речення”.

— Доповнити незакінчені прислів'я.

· Згода будує, а...

· Шабля ранить голову, а...

· Під лежачий камінь...

· Книжка вчить...

· Слово не горобець...

_________________________________________________

_________________________________________________

_________________________________________________

— Визначити у прислів'ях та приказках художні засоби (гіперболи, метафори, синоніми, антоніми, омоніми, порівняння, епітети), за допомогою яких створюється образність мовлення.

1. Свій край — як рай, чужа країна — як домовина.

2. Рідна сторона — мати, чужа — мачуха.

3. Своя хата — своя правда, чужа хата — гірше каторги.

4. Пташка красна пір'ям, а людина — знанням.

5. їсть за вола, а робить за комара.

_________________________________________________

_________________________________________________

_________________________________________________

VII. Підсумки. Рефлексія. Оцінювання.

Бесіда.

— Які прислів'я вам найбільше запам'яталися і сподобалися?

— Навести приклади прислів'їв, пояснити їх зміст.

— Яка спільність і відмінність прислів'їв і приказок?

— Що в основному характеризують прислів'я та приказки?

_________________________________________________

_________________________________________________

_________________________________________________

_________________________________________________

Учитель. Отже, прислів'я та приказки — складова частина культури українського народу, його неоціненний скарб, яким він володіє з незапам'ятних часів і яким збагачує теперішні та молодші покоління людства. Прислів'я та приказки виникають постійно, але поширюються в народі й передаються від покоління до покоління лише найзмістовніші й найвлучніші з них. Народні прислів'я і приказки збагачують нашу мову, допомагають стисло й образно висловити нашу думку. Ось чому потрібно запам'ятовувати прислів'я та приказки і вживати їх у власному мовленні.

_________________________________________________

_________________________________________________

_________________________________________________

_________________________________________________

VIII. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.

— Опрацювати відповідний матеріал підручника.

_________________________________________________

_________________________________________________

— Дослідити, які прислів'я і приказки побутують у вашій родині. Записати їх.

— Скласти твір-мініатюру за одним із поданих прислів'їв чи приказок.

1. Поспішиш — людей насмішиш.

2. З ким поведешся, того й наберешся.

3. У невмілого руки не болять.

_________________________________________________

_________________________________________________

_________________________________________________

_________________________________________________

_________________________________________________

_________________________________________________

_________________________________________________

_________________________________________________

_________________________________________________

_________________________________________________