Українська література 5 клас - Розробки уроків - 2013 рік

Народні перекази: Білгородський кисіль, Прийом у запорожців, Ой Морозе-Морозенку. Лицарство та відвага запорозьких козаків

Мета: дати визначення та з'ясувати особливості таких видів усної народної творчості, як легенда, переказ; проаналізувати, усвідомлюючи роль і місце в них реального та фантастичного в житті; розвивати культуру зв'язного мовлення, логічне мислення, творчу уяву, пам'ять; виховувати шанобливе ставлення до світоглядних уявлень наших предків, любов до свого роду, родини, до народу, України.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Засоби навчання: підручник, малюнки учнів, роздавальний матеріал, проектор.

ТЛ: легенда, переказ.

Перебіг уроку

І. Організаційний етап.


II. Перевірка домашнього завдання.


III. Актуалізація і корекція опорних знань. Бесіда за питаннями.

— Що таке легенда?

— Хто міг стати героєм легенди?

— Які риси характеру людини цінували в давнину?

— А які риси характеру цінують сьогодні?


IV. Повідомлення теми, цілей і завдань уроку. Мотивація уміння.

Слово вчителя.

— На попередньому уроці ми ознайомилися з такими видами усної народної творчості, як міфи й легенди. Доволі близькими до легенд є перекази. Сьогодні ми з вами розмовлятимемо про перекази, бо саме цей вид усної народної творчості, як і легенди, посідає чільне місце в культурі нашого народу. Так, легенди і перекази близькоспоріднені між собою. Якщо у творі переважає вигадка, фантастика, — це легенда, а якщо конкретний історичний матеріал — то це переказ.

V. Сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв'язків і залежностей між елементами вивченого матеріалу.

Матеріал для вчителя.

Легенда — народна оповідь про життя якоїсь особи чи незвичайну подію, оповита фантастикою, казковістю.

Переказ — подібне до легенди усне оповідання про видатні події минулого, але більш достовірне, ніж легенда.

Як часто ми чуємо вислови: „козацька відвага“, „козацька мужність“, „козацька демократія“, „козацькі закони“. Хто ж вони, оті козаки? Якими вони були? Яка їх роль в історії нашої держави?

Горді сини вільних степів, безмежно сміливі, витривалі, вольові, вірні у дружбі і безпощадні до ворогів, зі своїми цікавими, оригінальними звичаями. Скажімо, коли обирали (зверніть увагу: обирали!) старшину, то змушували обраних схилити голову і кидали в них груддям землі, щоб не гонорилися перед рядовим козацтвом. Або ритуал поховання: загиблого козака клали посеред степу, і ціле військо козацьке проходило повз нього без шапок, бо в шапці кожен ніс землю та висипав як данину пам'яті полеглому. І виростали у степу високі могили. Славилися ці горді лицарі ще й глибоким патріотизмом і безмежною вірністю вірі християнській. Можна було всю шкіру козака порізати на паси, можна було розтяти груди і вирвати серце (згадаймо пісню про Морозенка), можна було посадити на палю, як славного Гордія Чурая, але не можна було зробити козака рабом.

Про це співалося в піснях і думах, про це писали письменники. Опоетизований і проклятий, шанований і зневажений постає перед нами Богдан у сяйві слави перемог і в гіркій смуті поразок, суперечливий, але завжди відданий Україні.

Славні лицарі окремих повстань і великої визвольної війни за долю України Богун і Кривоніс, Залізняк і Гонта. З дитинства захоплюємося ми гордою незламністю Тараса Бульби та його сина Остапа (М. Гоголь „Тарас Бульба“). Схиляємося ми перед мудрістю і героїзмом батька і сина Шрамів (П. Куліш „Чорна рада“). До того ж часто трапляється саме таке: батько і син. Козацьке лицарство як прапор передавалося від покоління до покоління. Славить козаків Тарас Шевченко, Михайло Старицький присвячує їм роман-епопею „Богдан Хмельницький“ та однойменну драму.

І вірність Україні, і вірність присязі часом межувала з жорстокістю: Тарас Бульба вбиває власного сина, якого кохання завело у ворожий табір. Гонта власною рукою ріже своїх скатоличених дітей (Т. Шевченко „Гайдамаки“), І це не черствість (ми бачимо гіркі батьківські сльози) — просто безмежна безкомпромісність.

Та як би то не було, козацьке лицарство, закони Запорозької Січі — це найславетніша сторінка нашої історії. Тому ми пишаємося ними. І так хотілося б успадкувати все найкраще від наших гордих предків!

Робота з підручником.

Опрацювання учнями відповідного теоретичного матеріалу підручника.


БІЛГОРОДСЬКИЙ КИСІЛЬ

Виразне читання твору.

Опрацювання змісту твору за питаннями.

— Про які часи розповідається у творі?

— У якому місті відбуваються події?

— Чому люди вирішили здатися печенігам?

— Що запропонував старець?

— Як колодязі врятували городян?

— Яка тема, ідея твору?

— У чому повчальне значення?

ПРИЙОМ У ЗАПОРОЖЦІВ

Виразне читання твору.

Опрацювання змісту твору за питаннями.

— Як запорожці випробовували козаків?

— Як поводилися хлопці?

— Як розуміти слова: „Ні, се не наш!“, „Оце наш!“

— Які риси характеру притаманні для новообраного козака?

— Як змальовано козаків?

Фізкультхвилинка.


ОЙ МОРОЗЕ-МОРОЗЕНКУ

Виразне читання твору.

Опрацювання змісту твору за питаннями.

— Хто такий Морозенко?

— Чим він відрізнявся від простого люду?

— Як польські пани хотіли знищити полковника?

— Чому Вишневецький просить прислати послів у замок?

— Як загинув Морозенко?

— Як поховали славного героя?

— Як народ увічнив пам'ять про Морозенка?

Складання інформативного грона до образу Морозенка.


VI. Узагальнення і систематизація знань.

Інтерактивна вправа „Мікрофон“.

— Чи сподобалися вам вивчені легенди і перекази?

— Що народ передав у цих творах?

— Чи мають легенди та перекази залишатися у спадок прийдешнім поколінням?

— Чи можемо ми назвати ці твори повчальними?


VII. Підсумки. Рефлексія. Оцінювання. Вправа „Незакінчене речення“.

Продовжити речення:

— Сьогодні на уроці...

· мені сподобалося...

· мені не сподобалося...

· найцікавішим було...

— Завдяки уроку я...


VIII. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.

Обов'язкове: опрацювати відповідний матеріал підручника; прочитати народну казку „Про правду і кривду“.


За бажанням: створити власну легенду чи переказ.