Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Українська література 6 клас - Розробки уроків - Р. Орищин - 2017 рік
Позакласне читання № 1. Фольклорне свято
Мета: ознайомити учнів з поезіями українських письменників, у творах яких звучать фольклорні мотиви; узагальнити й систематизувати знання школярів про календарно-обрядову поезію і пов’язані з нею звичаї та обряди українців; формувати креативні компетентності; розвивати навички самостійного читання, акторські здібності, культуру зв’язного мовлення; виховувати захоплення пейзажами батьківщини, інтерес до звичаїв та обрядів українського народу.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Форма проведення уроку: фольклорне свято «Дванадцять місяців».
Засоби навчання: виставка учнівських ілюстрацій до календарно-обрядових пісень, мультимедійні засоби, вірші українських поетів.
Випереджувальне завдання: учнів класу об’єднано в чотири групи: «Зима», «Весна», «Літо», «Осінь». У кожній групі визначено учнів-читців, учнів-«місяців», учнів-акторів, обрано ведучих. Підготовлено мультимедійні зображення пір року.
Перебіг уроку
І. Організаційний етап.
Забезпечення емоційної готовності учнів до уроку.
II. Повідомлення теми, цілей і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.
Учнів класу об’єднано в чотири групи: «Зима», «Весна», «Літо», «Осінь». У кожній групі визначено учнів-читців, учнів-«місяців», учнів-акторів, обрано ведучих. Упродовж свята використовують мультимедійні зображення пір року.
III. Актуалізація опорних знань учнів.
Гра «Вірю/He вірю».
Ведучі свята проводять з учасниками гру.
1. Назва вересня прийшла з Полісся. Там у цей період цвіте верес — цінна медоносна рослина. Був цей місяць також ревуном, заревом, сівнем, бабським літом та покрійником. Вересневий час — сім погод у нас. (Вірю).
2. Жовтень ходить по краю та й виганяє птахів з раю. Цю назву місяць має ще з часів Київської Русі. В народі його називали грязень, хмурень, листопадних, зазимник, весільних, а також паздерник — від слова «паздер», тобто «костриця». У цей час переробляли льон та коноплі (від волокон відділяли кострицю). (Вірю).
3. Назва «листопад» прийшла із західноукраїнських земель. У цей час там опадає листя. А на сході України дерева вже безлисті. Тому в Київській Русі останній місяць осені звався груднем, а перший місяць зими мав іншу назву. Народні назви: грудкотрус, листопадець, падолист, братчини. (Вірю).
4. У грудні день з ніччю зустрічаються. (Не вірю; у березні).
5. Грудень — від слова «груддя». Після осінніх дощів розбиті возами ґрунтівки замерзали. їздити такими дорогами було важко — заважали замерзлі грудки. У давньоруські часи цей місяць називали студнем. У народі його звали лютень, хмурень, стужайло, мостовик, трусим. (Вірю).
6. Наші далекі прародичі зустрічали новий рік 1-го березоля (так називали березень). Вони вірили, що від зимового сну землю пробуджує Лада — богиня весни. Разом з перелітними птахами покидала вона Вирій, де живуть боги, і сходила на землю. Отож 1 березня ще й було святом Лади. Богиню весни завжди зображували з пучечком червоної калини в руках. (Вірю).
7. Календарно-обрядові пісні — це пісні, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. Вони тісно пов’язані з язичницькими віруваннями. (Вірю).
8. Вірш-пейзаж, або пейзажна лірика, — умовна назва ліричного жанру, в якому зображено художні переживання природи, олюдненої та одухотвореної. (Не вірю; пейзажна лірика передає роздуми і переживання ліричного героя, викликані явищами природи).
IV. Сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв’язків і залежностей між елементами вивченого матеріалу.
Ведучий
Вигадала мама донькам імена:
Літечко і Осінь, Зимонька й Весна.
Як Весна приходить, то цвітуть сади,
Ластівки щебечуть, всівшись на дроти.
А як прийде Літо, все кругом буя,
І радіє Літу вся моя сім’я.
Осінь багата нам дає плоди,
Ті, що родять рясно і поля, й сади.
А слідом за нею Зимонька-Зима
Снігом і морозом землю обніма. (А. Кузнецов)
Ведуча
Облітають квіти, обриває вітер
Пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
Осінь жовтокоса на баскім коні.
В далечінь холодну без жалю за літом
Синьоока осінь їде навмання.
В’яне все навколо, де пройдуть копита,
Золоті копита чорного коня.
Облітають квіти, обриває вітер
Пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
І берізка гола мерзне за вікном. (В. Сосюра)
Учень-читець із групи «Осінь»
Нарядилась осінь
В дороге намисто,
Золоте волосся
Розплела над містом.
Кольорові фарби
Вийняла з кишені
І малює осінь
Жовтим по зеленім.
Здогадатись можна
В парку по деревах:
Є червона фарба
В неї і рожева…
Ще й відтінків різних
Безліч осінь має,
А стрункі ялини
Боком обминає…
Їй не шкода фарби
Й часу ні хвилини —
Колються нікчемні
Сосни і ялини.
Ти скажи нам, сонечко,
Чом тепер не грієш,
А на жовтім листячку
Золотом яснієш?
Посміхнулось сонечко:
— Що на це сказати?!
Попросило літечко
Осінь привітати!
М. Хоросницька
Учениця-Осінь
Добрий день в цей добрий час!
Дуже рада бачить вас!
Не сама тепер прийшла —
Ще й синочків привела.
Виходять осінні «місяці».
Учень-Вересень
Возить вересень в комори
Кавуни і помідори,
Спілих яблук, груш і слив
Цілі гори натрусив.
І вантажать гарбузи
На машини й на вози…
Йде до гаю, де гриби
Виростають щодоби.
На чолі іскриться піт —
Сто турбот і сто робіт. (М. Сингаївський)
Учень-Жовтень
Листя жовте та червоне
Легко з дерева злітає,
Мов метелик, на дорозі
З тихим шелестом сідає.
Сяють золотом берези,
Жовтень ним вінчає осінь.
Журавлиний клин мережить
Висоти холодну просинь. (М. Познанська)
Учень-Листопад
Більше й більше листя з кленів
Облітає з кожним днем!
По траві іще зеленій
Між дерев в саду ідем.
Йдем по листу золотому,
Мов по килиму м’якому,
Що на весь послався сад, —
Здрастуй, місяць листопад! (М. Познанська)
Учень-Листопад. Я вам дарую свої осінні листочки й прошу виконати завдання, що на них записані (роздає групам «Зима», «Весна», «Літо» паперові листочки із завданнями).
1. Назвіть 5 найшанованіших релігійних свят.
2. Назвіть не менше шести різновидів календарно-обрядової поезії.
3. Назвіть не менше шести тварин і птахів, які часто згадуються у календарно-обрядовій поезії.
Тих, хто узагальнює відповіді групи, учениця-Осінь обдаровує яблуками, грушами, сливами.
Учениця-Зима
Я Зима — весела, іскриста.
Маю добрих помічників:
Дід Мороз в грудні груддя збиває,
Вітер в січні січе, завиває;
Ну а лютий, хоч як не лютує,
Моїй владі кінець він віщує.
— Послухайте вірш. Відгадайте, про який зимовий місяць у ньому йдеться, доведіть свою думку.
Учитель
Синиця в шибку вдарила крильми.
Годинник став. Сіріють німо стіни.
Над сизим смутком ранньої зими
Принишкли хмари, мов копиці сіна.
Пливе печаль. Біліють смолоскипи
Грайливо пофарбованих ялин —
Вони стоять, немов у червні липи,
Забрівши в сивий і густий полин.
Полин снігів повзе до видноколу,
Лоскоче обрій запахом гірким.
Лапаті, білі і колючі бджоли
Неквапно кружеляють понад ним… (В. Симоненко)
Учні групи «Зима» показують уривок зі сценки «Водіння Кози».
Колядники. Добрий вечір вам, чесним господарям! Ми не самі йдем, ми Козу ведем.
Циган. Ой людоньки! Щось наша Кізонька захворіла!
(Усі обступили Козу. Вона опустила голову, а потім упала на долівку. Циган схопився за голову, почав бігати довкола неї, припадати до тіла, прислухаючись, чи дихає).
Циган. Така ж добра тварина була: і розумна, і вдатлива, і до харчів невибаглива. Ой батечки, що ж тепер будемо робити?
(Колядники похитали головами і розвели руками).
Циган (кинувся до господаря). Дохтора треба!
(Господар знизав плечима. Циган знову почав ойкати. Кізка лежить нерухомо).
Хлопчик. Може, їй води дати? Зачекайте, зараз принесу кухлика…
Колядник. А ось і дохтор з’явився…
Циган. Ведіть його мерщій сюди!
Лікар. Що тут у вас скоїлося?
Циган. Кізка наша захворіла. Ледве дихає.
Лікар. Зараз перевіримо (слухавкою почав обстежувати Козу). Овва! Надії на одужання жодної — треба її дорізати.
Циган і колядники (хором). Ой порятуйте нашу Кізку!
Лікар. Гаразд, спробую!
(Лікар дістає шприца й робить Козі укол. Вона заворушилася, звела голову).
Циган. Ожила!
Колядники. Наша Кізонька жива!
Циган. Красно дякую, дохторе!
(Коза звелася на ноги й почала танцювати).
Колядники
Го-го-го коза, го-го-го сірая, го-го-го білая,
Ой розходилась, розвеселилась,
По всьому дому, по веселому!
Де коза ходить, там жито родить,
Де не буває, там вилягає.
Де коза ногою, там жито копою,
Де коза рогом, там жито стогом.
А в нашім сільці всі хлопці — стрільці,
Встрелили козу в правеє ушко,
В правеє ушко, в саме сердушко. Пуць!
Коза упала, нежива стала, а міхоноша
Бере дудочку, надима козі та й у жилочку.
Коза ожила, та й пішла коза та стрибаючи,
Та гасаючи, усіх діточок звеселяючи.
(Кізка танцює, потім кидається до хлопчика).
Коза. Тая тебе ріжками заколю, та я тебе ніжками затопчу!
Циган. Угамуйся, Кізонько, ти краще з господарем май справу!
(Коза наставляє на того роги).
Колядники
Го-го-го коза, го-го-го сірая, го-го-го білая,
Ой розходилась, розвеселилась
По всьому дому, по веселому!
Де коза ходить, там жито родить.
Де коза ногою, там жито копою.
Де коза рогом, там жито стогом.
Де коза буває, там все прибуває.
А де не буває, там все пропадає.
А в нашім сільці всі хлопці — стрільці,
Встрелили козу в правеє ушко,
В правеє ушко, в саме сердушко. Пуць!
Коза впала, нежива стала,
Дише не дише, хвостиком не колише.
Ану, міхоноше, напни козі жилу,
Щоб наша коза жива була да й скакала!
А міхоноша бере дудочку,
Надима козі та й у жилочку.
Надулась жила — коза ожила,
Та й пішла коза та стрибаючи,
Та гасаючи, усіх діточок звеселяючи.
Ой ти, кізонько, та й не панися,
Господареві да поклонися,
Попроси, коза, мірочку вівса,
Мірочку вівса, наверх ковбаса.
Наверх ковбаса, три куски сала.
Да ще й пиріг, щоб сало стеріг.
Усі учасники (хором)
За сими словами в дзвіночки дзвоним,
В дзвіночки дзвоним, вам ся клоним,
Вам ся клоним, вас шануєм,
Вас шануєм, вас віншуєм
Щастям, здоров’ям і віком довгим,
Віком довгим, прибутком добрим,
Із цілим домом, із святим ладом,
Святим Божеством, Божим Рождеством.
Учениця-Весна
А ось і я, Весна-Красна,
Іди собі, люта Зимо,
Тепер моя черга прийшла!
Куди ступлю — там сонце сяє,
Усе навколо оживає.
Іду, пробуджую від сну
Всю землю чарівну.
— Березню, Квітню, Травню, женіть швидше Сніговійницю, Мороза й Вітра студеного, заквітчуйте землю!
Під аудіозапис веснянки виходять весняні «місяці».
Учень-Березень
Шепче вітер поміж віти:
«Озивайтесь, де ви, діти. Де ви діти, де?»
Тане-тане сніг, річкою побіг,
Вже дихнуть вільніше груди,
Більше вже нудьги не буде, а веселий сміх! (Р. Завадович)
Група «Весна» показує інсценівку-діалог «Ой весна, весна — днем красна» і дарує учням печиво у формі пташок.
Учень-читець
Була гроза, і грім гримів,
Він так любив гриміти,
Що аж тремтів, що аж горів
На трави і на квіти.
Грім жив у хмарі, і з гори
Він бачив, хто що хоче:
Налив грозою грім яри,
Умив озерам очі. (М. Вінграновський)
Учень-Літо
Щедре я й багате,
Люблю працювати,
Також жартувати.
Це найкраща пора —
Відпочинок школяра.
— Відгадайте мої жартівливі загадки. (Роздає групам «Зима», «Осінь», «Весна» загадки, написані на аркушах, що мають форму та колір кавунів, яблук, груш).
1. На дубі чотири гілки, на кожній гілці по шість яблук. Скільки всього було яблук? (Ніскільки).
2. Чим закінчується літо і починається осінь? (Буквою «О» ).
3. Як одним словом записати «весна, літо, осінь, зима» ? (Рік).
Група «Літо» виконує інсценізацію пісні «Кругом Мареноньки».
Коло Мареноньки ходили дівоньки,
Стороною дощик іде, стороною.
Що на морі хвиля, а в долині роса.
Стороною дощик іде, стороною,
Над нашою рожею червоною.
Ой на горі жито, а в долині просо,
Стороною дощик іде, ще й дрібненький,
Та на наш барвінок зелененький.
Кругом Марени (макета дерева, що символізує вербу) діти водять танок і одночасно прикрашають її стрічками, цукерками, пряниками. Після цього дівчата беруть вінки із запаленими свічками та імітують пускання їх на воду. При цьому співають:
Заплету віночок,
Заплету шовковий
На щастя, на долю,
На чорні брови. (2)
Ой пущу віночок
На биструю воду
На щастя, на долю,
На милого вроду. (2)
Ой поплинь, віночку,
Прудко за водою
На щастя, на долю
Милому зо мною. (2)
Після того як дівчата «попускали» віночки на воду, чується дзвін серпів і кіс. Це виходить Серпень і Жнець.
Група «Літо» розігрує сценку «Вшанування бороди».
Жнець. Перед жнивами попросимо Бога, щоб поміг нам ниву вижати.
Учні з групи «Літо» (по черзі)
✵ Поможи нам, Боже, ниву пожати,
Ниву пожати, у снопи скласти,
У снопи скласти, копи повозити,
Копи повозити з поля до обори,
Із золотої ниви в щасливу годину.
✵ Оце ж тобі, борода,
Хліб, сіль і вода.
Добра нивонька була,
Сто кіп ізродила.
✵ Ой вижали житечко в добрий час,
А тепер, господарю, частуй нас!
Ой як будеш, господарю, частувати,
То не буде житечко вилягати,
А як будеш, господарю, поїти,
Буде тобі житечко родити.
Учень-читець
Літо, літо золоте випиває роси
Та з пшениченьки плете Україні коси.
Виглядає з-поміж віт вишнями в садочку,
Одяга на цілий світ сонячну сорочку. (А. Загрудний)
Усі учасники свята (хором)
Співанка про місяці
Ой місяць січень кличе мороза,
Морозить лиця, щипає носа.
А місяць лютий вітрами дує,
На водах з льоду мости будує.
Березень-місяць мости поломить,
Весняну пісню річка задзвонить.
Квітами квітень усіх привітає,
Усі садочки порозквітає.
Гей, травень прийде у дні чудові,
Простелить всюди трави шовкові.
А місяць червень луги покосить,
Червоним соком ягідки зросить.
А місяць липень гарячим літом
Обсипле липи пахучим цвітом.
А місяць серпень серпом задзвонить,
Достиглий колос додолу склонить.
Вересень-місяць добре ґаздує,
Овоч смачненький дітям дарує.
А місяць жовтень мряку розвіє,
В лісах, в садочках лист пожовтіє.
А листопад — той жалю не має,
З дерев останнє листя зриває.
А місяць грудень на радість людям
Сніжком присипле замерзле груддя…
Марійка Підгірянка
V. Підсумки. Рефлексія. Оцінювання.
Нагородження учасників у різних номінаціях: «Найкращий читець», «Найкращий актор», «Найкращий ілюстратор» та інші.
VI. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.
— Продовжити речення.
1. Фольклорне свято — це…
2. У моїй родині часто виконують такі календарно-обрядові пісні…
3. У поезіях про природу і календарно-обрядових піснях спільним є те, що…
