Т. ШЕВЧЕНКО. ТВОРЧЕ ЖИТТЯ ПОЕТА. „МЕНІ ТРИНАДЦЯТИЙ МИНАЛО“. ЗМІНА ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ НЕЗАХИЩЕНОЇ ДИТЯЧОЇ ДУШІ У ВЕЛИКОМУ І СКЛАДНОМУ СВІТІ

Розробки уроків - Українська література 7 клас І семестр - 2012 рік

Т. ШЕВЧЕНКО. ТВОРЧЕ ЖИТТЯ ПОЕТА. „МЕНІ ТРИНАДЦЯТИЙ МИНАЛО“. ЗМІНА ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ НЕЗАХИЩЕНОЇ ДИТЯЧОЇ ДУШІ У ВЕЛИКОМУ І СКЛАДНОМУ СВІТІ

Мета: поглибити знання учнів про життя і творчість Т. Шевченка, про аналізувати його автобіографічний програмовий твір, в якому прослідковується мотив всеперемагаючого життєлюбства, доброти, любові; ознайомити школярів з контрастом як художнім прийомом; розвивати, пам'ять, увагу, допитливість, вміння виразно читати поетичні твори; формувати світогляд школярів; виховувати почуття пошани, поваги до творчості Т. Шевченка, рідного краю, народу, прищеплювати риси доброти, співчуття.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, міні-бібліотечка його творів, аудіозапис твору „Мені тринадцятий минало“, дидактичний матеріал (тестові завдання, картинки).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Творче життя поета

ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО

(1814-1861)

Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкаська область) у родині кріпаків Григорія і Катерини Шевченків. Батько Тарасів був не тільки добрим хліборобом, він ще й стельмахував та чумакував, до того ж умів читати й писати. Досить пророчим виявився батьків заповіт: „Синові моєму Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре, або велике ледащо; для нього спадщина по мені... нічого не значитиме...“. Коли Тарасові було два роки, родина переїхала до села Кирилівка. Пізніше Т. Шевченко дуже часто називав своєю батьківщиною саме Кирилівку, говорив, що тут він і народився. У 1882 р. батько віддав сина в науку до дяка, а наступного року померла мати Тараса.

Батько одружився вдруге з Терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей. З того часу в родині почалися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми. Після смерті батька мачуха вигнала пасинка з батьківської оселі, і Тарас жив у кирилівського дяка — п'яниці Петра Богорського. У 1829 р. Тарас став служником-козачком у пана Енгельгардта, згодом переїхав з ним до Петербурга. У 1832 р. пан віддав Шевченка до живописних справ цехового майстра Ширяєва (здібності до малярства виявилися у Тараса дуже рано: ще змалку крейда й вуглинка були для нього неабиякою радістю, а прагнучи стати художником, хлопець побував у трьох церковних малярів). Хоч від жорстокого маляра Тарасові не раз діставалося, але він терпів задля омріяного мистецтва. Перемальовуючи статуї в Літньому саду, Шевченко зустрів земляка — художника І. Сошенка, який познайомив його з видатними діячами російської та української культури.

1838 р.— Т. Шевченко був викуплений з кріпацтва спільними зусиллями згаданих митців; став вільним слухачем Академії мистецтв, а згодом одним із найулюбленіших учнів видатного російського художника Брюллова. Юнак поглинав книги з мистецтва, всесвітньої історії, слухав лекції з анатомії, фізіології, зоології, часто бував у театрах і музеях. У 1840 р. Тарас Шевченко надрукував поетичну збірку „Кобзар“. А восени був удостоєний срібної медалі другого ступеня Академії за картину „Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці“.

У 1843-1845 рр. поет відвідав Україну. За кілька місяців він устиг побувати в багатьох місцях Київщини, Чернігівщини та Катеринославщини (тепер Дніпропетровська область). Побував Тарас і на місці розташування славної Запорізької Січі. У рідному селі Шевченко побачився з братами й сестрами, застав ще живого діда, намалював його, а також свою хату. У 1845 р. поет повернувся до Петербурга, завершив навчання в Академії, видав на власні кошти „Живописну Країну“ — серію картин, де відображено історичне минуле України, її побут і природу. Мріяв Т. Шевченко оселитися десь над Дніпром. Жити серед рідного народу. Та не пощастило йому цю мрію здійснити. Постійні переслідування, в'язниці, заслання підірвали здоров'я поета. Ще 9 березня 1861 року друзі й знайомі поздоровляли Тараса Шевченка із 47-річчям з дня народження, а 10 березня вранці перестало битися палке серце великого поета. Поховали Шевченка спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі. Через два місяці домовину з його тілом було перевезено в Україну і за поетовим заповітом поховано на високій горі над Дніпром поблизу Канева. Цю гору народ назвав Тарасовою. Народ свято шанує пам'ять свого великого поета. З 1918 р. щорічно відзначається День народження Т. Шевченка. По всій Україні встановлені пам'ятники поетові, відкриті музеї, його могилу оголошено заповідником, ім'я поета присвоєно навчальним закладам, науковим установам, театрам, вулицям, бульварам, площам, пароплавам тощо. Починаючи з 1964 р., щорічно присуджуються Державні премії України імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури і мистецтва. Масовими тиражами друкуються його твори, перекладаються багатьма мовами. За рішенням ЮНЕСКО, ювілеї поета відзначалися майже в усіх державах світу.

2. Теорія літератури

Ідея — узагальнена думка, що лежить в основі художнього твору і виражена в образній формі, авторське ставлення до зображуваного, сутність ставлення письменника до життя.

Контраст — стилістична фігура протиставлення явищ, предметів, характерів; посилює змістовне й емоційне звучання твору. Ця фігура побудована на використанні антонімічних пар.

У Т. Шевченка контраст — не просто художній прийом, а мистецький підхід, метод пізнання дійсності, у якій було аж надто багато протиріч. Прийом протиставлення багатих і бідних, невільників і вільних людей, чесних і безчесних, підлих та справедливих, щасливих та нещасних можна сказати універсальний у „Кобзарі“. Контраст часто перебуває в центрі гострої сатири.

3. Опрацювання поезії Т. Шевченка „Мені тринадцятий минало“ (1847)

3.1. Виразне читання поезії, а потім її прослуховування в аудіозаписі.

3.2. Тема: зображення безрадісного дитинства Тарасика, коли він, будучи кріпаком, випасав панську худобу.

3.3. Ідея: співчутливе ставлення до хлопчика-пастушка; засудження страшних

часів кріпацтва, коли людина не мала власних прав і вимушена страждати.

3.4. Основна думка: не зазнали щасливого дитинства Тарас і такі як він, бо не мали волі, щасливої долі через гноблення народу панами.

3.5. Обговорення змісту поезії у формі бесіди за питаннями.

• Що вам відомо про кріпацтво як сучасне явище?

• Які роботи вимушені були виконувати діти-підлітки у панів?

• Як склалася доля малого Тарасика?

• Хто допоміг хлопцю, коли він розплакався?

• Чому, на думку хлопця, йому бог нічого не дав?

3.6. Художні особливості твору.

VI. Підсумок уроку

Скласти інформативне ґроно до образу хлопчика, героя поезії Т. Шевченка.

VI. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів.

VII. Домашнє завдання

Прочитати твір Т. Шевченка „Тополя“, скласти до нього питання, підготувати малюнки.