Розробки уроків - Українська література 7 клас І семестр - 2012 рік

МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ. АВТОБІОГРАФІЧНА ПОВІСТЬ ПРО ДИТИНСТВО. „ГУСИ-ЛЕБЕДІ ЛЕТЯТЬ”

Мета: ознайомити школярів з життєвим і творчим шляхом М. Стельмаха, з'ясувати особливості програмної автобіографічної повісті; опрацювати ідейний зміст її І та ІІ розділів; розвивати естетичні смаки учнів, увагу, спостережливість, уміння творчо мислити, грамотно висловлювати свої думки, враження; активізувати словник школярів; виховувати почуття пошани до творчості М. Стельмаха, любові до рідної літератури, пунктуальність, прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет М. Стельмаха, бібліотечка його творів; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Про життєвий і творчий шлях М. Стельмаха

МИХАЙЛО ПАНАСОВИЧ СТЕЛЬМАХ

(1912-1983)

Михайло Панасович Стельмах народився в селі Дяківці на Вінниччині. Першою пробудила в хлопчика любов до рідної землі мати — Ганна Іванівна, про яку він так писав в автобіографічній повісті „Гуси-лебеді летять”: „В її устах і душі насіння було святим словом. І хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками — нестатками й злиднями, проте нічого так не любила, як землю. Мати вірила: земля усе знає, щоговорить чи думає чоловік, що вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею...” З особливою ніжністю згадував письменник батька, Панаса Дем'яновича, діда Дем'яна — колишнього кріпака, філософа, талановитого майстра; бабусю, яку любив понад усе; дядьку Миколу, якого по-вуличному звали Бульбою,— цих простих, добрих, чесних і невтомних людей, серед яких минуло дитинство Михайлика. З дитячих років запали в душу хлопчика народні пісні, казки, думи, легенди. А ще полюбив маленький Михайлик книжку. „Якось я швидко самотужки,— згадував пізніше письменник,— навчився читати і вже, на мої дев'ять років, немало проковтнув добра і мотлоху, якого ще не встигли докурити в моєму селі”. Та найбільше його захопили дві книжки — „Кобзар” Тараса Шевченка і „Тарас Бульба” Миколи Гоголя. Перші літери хлопчик вивів виструганою з кленової гілочки ручкою і бузиновим чорнилом. Коли Михайлику було дев'ять років, його віддали до школи. Хлопчик на той час вмів уже читати і писати, тому його відразу прийняли до другого класу. Сім'я постійно відчувала матеріальні нестатки, жити було важко, вчитися теж. На всю родину Стельмахів були одні чоботи, тому часто взимку батько носив Михайлика до школи на руках, загорнувши його у якусь теплу одежину. Після закінчення початкової сільської школи Михайло Стельмах вступив до школи колгоспної молоді, а в 1928 році оголосив молодіжну бригаду, з колишніх наймитів. Від зорі до зорі працює він у полі, а в душі плекає мрію: бути вчителем. Спершу майбутній письменник навчається у Вінницькому педагогічному технікумі, а в 1933 році перший у Дяківцях закінчив Вінницький педінститут. Дві зими учителював у школах рідного Поділля, збирав усну народну творчість, пробував писати. Перші його поезії надруковано в 1936 році. Загальне визнання принесли письменникові романи „Велика рідня” та „Кров людська — не водиця”. Цілу бібліотечку складають книжки Михайла Стельмаха для наймолодших читачів: „Жнива”, „Колосок

до колоска”, „Живі огні”, „Весна-весняночка”, „У сестрички дві косички”, „В їжачковім вітряку”, „Як журавель збирав щавель”, „Маленька Оленка”, „Бурундукова сім'я”, „Заячий секрет”, „Цапків урожай”, „Журавель”, „Ой весна-зоряночка”, „Чорногуз приймає душ”, „Літо-літечко”, „У бобра добра багато” та інші. Заслуговує на увагу і казка про кмітливу дівчинку „Маленька Оленка”. Крім прози та поезії, писав п'єси і сценарії для кінофільмів. Помер М. Стельмах на сімдесят другому році життя 27 вересня 1983 року.

2. Теорія літератури

2.1. Автобіографічний твір.

Автобіографія (від гр. autos — сам, bios — життя, grapho — пишу) — опис автором свого особистого життя; художній життєпис. Від мемуарів або щоденника відрізняється наявністю елементів вимислу та узагальнення. Якщо у художньому творі автор використовував події свого особистого життя як вихідний матеріал, опрацьований ним, такий твір називається автобіографічним.

2.2. Символ (від гр. symbolon) — предмет або слово, яке умовно виражає суть певного явища (скажімо, хліб-сіль — символ гостинності). Предмет, тварина. Знаки стають символами, коли їх наділяють додатковим, винятково важливим значенням (наприклад, хрест став символом християнства, а свастика — знак швидкоплинного часу — символом фашизму). Значення символу домислюється, тому його сприйняття залежить від читачів. Символ багатозначний. Порівняно з алегорією символ більш багатозначний, широкий, дає велику свободу тлумачень. В цілому ж алегорія та символ дуже близькі.

3. М. Стельмах „Гуси-лебеді летять...” (1963 р.)

3.1. Передумова написання тексту.

Дійшовши свого полудня віку, Михайло Панасович Стельмах написав повість про власне дитинство — „Гуси-лебеді летять”. Роботу над нею письменник датував 1963-1964 роками. Проте спогади про все, що було відчуто і пережито в ранні літа, які проминули в селі Дяківці (тепер це Літинський район Вінницької області), пам'ять про рідних і односельців, про події, що пройшли колись перед очима, видно, взяли в полон надто сильно. Отож, у 1966 році з'явилася ще одна автобіографічна повість — „Щедрий вечір”, у якої знову ожили добре знайомі читачам герої попереднього твору.

Отже, за роботу над оповіддю про дитинство Михайло Панасович узявся, досягнувши свого творчого віку. У творі М. Стельмах показав ладсільського життя з його естетикою, педагогікою й етикою не в якомусь законсервованому стані, а в складній історичній динаміці — під колючими вітрами часу (1921-1922 роки). Михайло Панасович у повісті малює людей і обставини так, як він їх побачив, запам'ятав, зрозумів.

3.2. Цю повість М. П. Стельмах присвятив своїм батькам — „з любов'ю і зажурою”.

3.3. Події, які відображені у творі.

Тільки-тільки відлютувала громадянська війна. Через село хвилями прокочувалися червоні козаки, гетьманці, січові стрільці, петлюрівці, пройшло, відступаючи військо Пілсудського. У лісах іще блукають ті, кого голова комнезаму дядько Себастіян називає бандитами. З Херсонщини прибивається виснажена жінка з дитиною,— там голод. Про голод у південних селах говорять дядьки в своїх стихійних „політбесідах”, згадуючи і про підступну „багряницю”, Антанту, розруху. „Рощот панам” вони вже дали — поміщицькі маєтки, економії розгромлено, ще „коли настала революція”. Незаможники тепер ведуть суперечки про землю, їм якраз нарізають ділянки з колишнього панського поля. Цікаво коментує розвиток подій церковний староста, який до нової влади ставиться недовірливо, причому деякі його критичні репліки влучають у ціль досить точно: „...колись усі були люди, а тепер стали — куркулі, середняки і злидні”; „.що було моїм, то було моїм, а тепер ніхто не добере, де моє, де твоє, а де наше”.

3.4. Герої твору, їх розподіл.

Михайлик, його мати та батько, дід і баба, попова наймичка Мар'яна, дівчина Люба, кобзар Левко, майстер на всі руки дід Дем'ян, ну і, звичайно, дядько Себастіян — це полюс добра. А полюс зла — улесливий кар'єрист Юхрим Бабенко, „скупий рицар” дядько Володимир, дядько Сергій з його „темною душею”...

3.5. Тема: зображення життєвої долі українського села першої половини ХХ століття, епізодів з власного дитинства М. Стельмаха, коли він був дев'яти-десятирічним хлопчиком.

3.6. Ідея: автор закликає не бути „холоднооким”, уміти бачити красу, любити рідну землю, що „така свіжа, така м'яка, мов колиска”, „щоб люди мали людяність у серці, хліб на столі і не журились”.

3.7. Особливості твору: розповідь від першої особи; автобіографічність; символічний образ гусей-лебедів; зв'язок з народознавством; наявність ліричних відступів (розмірковування хлопчика над власними вчинками, поведінкою інших людей, сприйняття ним оточуючого світу; розповідь про минуле життя інших героїв).

4. Опрацювання І розділу твору

4.1. Вступне слово вчителя.

Повість розпочинається хвилюючою картиною: „Прямо над нашою хатою пролітають лебеді”. Лебеді на білих крилах приносять весну й життя. Щоб повернути лебедів, Михайлик хоче стати чародієм. Замислюється над „таємничим словом”, а навколо „починає кружляти видіння казки, її нерозгадані дороги, дрімучі проліси і ті гуси-лебеді, що на своїх крилах виносять з біди хлопця”. Казка „вкладає” в Михайликові уста „оте слово, до якого дослухаються земля і вода, птиця в небі й саме небо.” Сувора дійсність переплітається з чарівною казкою-мрією про світле життя.

4.2. Виразне читання учнями окремих епізодів розділу.

4.3. Тема: відображення приходу весни, її вплив на життя селян; знайомство з Михайликом, його родиною.

4.4. Ідея: возвеличення краси природи; вміння її розуміти і цінувати.

4.5. Основна думка: дитинство — вік, коли формується майбутня людина, і тому так важливо навчити її любити, розуміти і цінувати довкілля.

4.6. Композиція.

Експозиція: розповідь діда Михайлика про прихід весни і ключі сонця. Зав'язка: бажання хлопчика зрозуміти те, що відбувається навесні. Зустріч з дядьком Себастіяном.

Кульмінація: отримання родинного листа від батька Михайлика. Розв'язка: прогулянка хлопчика з Петром до лісу.

4.7. Сюжет.

Розповідь діда Дем'яна про ключі, що є у сонця, якими воно „відімкне землю”. Незадоволення матері поведінкою Михайлика. Бабуся і внук у церкві. Сприйняття Михайликом картини Страшного суду під час перебування в церкві. Розмова Михайлика з дядьком Себастіяном. Розповідь про життя дядьки Миколи. Читання дядькою Миколою листа від батька, у якому сповіщалося, що він живий і здоровий, передавав низький уклін усімродичам. Михайлик з дозволу матері вирушає на прогулянку до лісу. До нього залучається і Петро.

4.8. Бесіда за питаннями.

• Як М. Стельмах описує рідну місцевість?

• Які зміни будуть відбуватися у природі з приходом весни?

• В чому ж призначення сонця на землі, на думку діда Дем'яна?

• За що мати частенько сварилася на Михайлика?

• Як діти раділи приходу зими?

• Якого покарання і за що зазнав Михайлик від мами?

• Для чого бабуся повела Михайлика до церкви?

• Чим титар відрізнявся від багатьох інших мешканців села?

• Що побачив Михайлик у церкві на картині грізного Страшного суду?

• Як мати Михайлика висловлювалася про листа, якого було отримано від чоловіка?

• Чим займалися мешканці села, у якому жив Михайлик?

• Як дядько Микола пережив голодний 1933 рік?

• Чому люди говорили, що дядько Микола знайшов перо жар-птиці?

• Яким чином дядько Микола характеризує свій соціальний стан?

• Про що батько написав листа? Як його сприйняла родина?

• Чому Михайлику хотілося, щоб батько швидше повернувся додому?

• Через що Михайлик водночас любив ліс і побоювався його?

• Як Петро пояснив можливість відліту сойки до вирію?

5. Робота над ІІ розділом повісті

5.1. Переказ найулюбленіших для учнів епізодів твору.

5.2. Тема: зображення Михайлика, який прагнув отримати книгу для читання, навіть якщо для цього необхідно було потайки взяти у матері гарбузового насіння.

5.3. Ідея: возвеличення любові до читання, до людини, яка потребує підтримки, допомоги (жебраки); засудження жадності, підступності (ЮхримБабенко).

5.4. Основна думка: лише той вартий поваги серед людей, хто розуміє їх і допомагає їм.

5.5. Композиція.

Експозиція: любов Михайлика до книги, його фантазії під час їх читання. Зав'язка: щоб отримати книгу для читання „Пригоди Тома Сойєра”, хлопець повинен був принести Юхриму Бабенку чотири склянки гарбузового насіння.

Кульмінація: Михайлик без дозволу мами бере насіння, половину з якого віддає хлопчику-жебраку.

Розв'язка: замість „Пригод...” Михайлик отримує для читання казки, замість погроз і сварок матері — подяку від жінки-жебрачки.

5.6. Сюжет.

Михайлик дуже любив читати. Чого він тільки не перечитав! Щоб йому ніхто не заважав, хлопець читав поночі. Саме у цей час Михайлику уявлялася нечиста сила. Одного разу він нею так захопився, що скрикнув, і тим самим побудив усіх. З цього часу мати ховала від сина каганець. Багато книг було у Юхрима Бабенка. Він погодився дати Михайлику почитати „Пригоди Тома Сойєра” за умови, що той принесе йому чотири склянки гарбузового насіння. Хлопець потайки від мами бере його. Зустрівши жебраків, Михайлик половину цього насіння віддає маленькому хлопцю. Замість „Пригод...” Михайлик отримує від Юхрима Бабенка для читання казки, бо той приніс йому тільки дві склянки насіння. Дід зробив для онука вітряк. Мати висловлює подяку сину від жінки-жебрачки за насіння, увагу і доброту.

5.7. Бесіда за питаннями.

• Через що Михайлик не вважав себе ледачим?

• Якими художніми творами захоплювався хлопчик?

• За що батько хвалив Михайлика?

• Як Михайлик ставився до того, хто зневажав селянина?

• Що свідчить про любов хлопця до читання?

• Як на селі ставилися до нечистої сили?

• Яким чином Михайлик зробив свій каганець?

• Як батьки Гиви намагалися видати себе найбіднішими на селі?

• До чого прагнув Юхрим Бабенко?

• Яким насінням була „багата” мати хлопчика? Про що це свідчить?

• Чого навчила мати Михайлика?

• Як дядько Стратон пояснив Михайлику про свою посаду міністра?

• Якою у творі зображена жінка-жебрачка із сином?

• Чому Михайлик не пожалів насіння для хлопця-жебрака?

• Що дід зробив для Михайлика?

V. Підсумок уроку

Скласти інформативне ґроно „Природа очима Михайлика”.

VI. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VII. Домашнє завдання

Опрацювати зміст ІІІ, IV розділів повісті М. Стельмаха „Гуси-лебеді летять”; підготувати малюнки і міні-коментар до них на тему „Чаруюча краса природи очима Михайлика”.