Книга для вчителя. Конспекти уроків з української літератури для 7 класу - Хомич Я. Ю 2012

Іван Франко. «Захар Беркут». Короткі відомості про митця і його багатогранну творчість

Всі публікації щодо:
Франко Іван

МЕТА. Ознайомити учнів з історією створення повісті «Захар Беркут», визначити з ними місце письменника в літературному процесі України; збагатити знання учнiв про великого Каменяра, caмoвiддaнoгo борця за кращу долю свого народу, титана працi; на приклaдi життя i дiяльностi І. Я. Франка виховувати у школярiв патрiотизм, працьовитiсть, наполегливicть, вipy в свої сили, прагнення до самоосвiти; поглибити знання учнів про аналіз прозового твору; дати поняття про ознаки романтизму; виховувати повагу до історії України.

ХІД УРОКУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

1. Гра «ХТО ШВИДШЕ?»

На дошці в неправильному порядку записані слова М. Рильського про І. Я. Франка. Треба поставити їх у правильному порядку, щоб відновити висловлювання: «Іван Франко — це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України…»

2. Виразне читання поезії напам’ять.

ГІMH

Не пора, не пора, не пора

Москалевi, ляховi служить!

Довершилась України кривда стара,

Нам пора для України жить.

Не пора, не пора, не пора

За невигласкiв лить свою кров,

І любити царя, що наш люд обдира,

Для України наша любов.

Не пора, не пора, не пора

В piдну хату вносити роздор,

Най пропаде незгоди проклята пора!

Пiд Украйни єднаймось прапор!

Бо пора ся великая єсть:

У завзятiй, важкiй боротьбi

Ми поляжем, щоб волю і славу, і честь,

Рідний краю, здобути тобі.

2. Бесіда

- Що можна сказати про людину, яка написала такі слова?

- Як ставиться автор до України? Чи можна вважати його патріотом?

- До чого І. Франко закликає своїх земляків?

- Чи підтверджує поезія вислів М. Рильського про І. Франка?

- Чи актуальні його слова сьогодні?

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЗАВДАНЬ УРОКУ.

ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ.

1. Був середнього росту, а йшов, як велетень… Мало хто встигав за ним, а головою сягав хтозна-як високо.

Спокiйної вдачi, а вибухав, як порох, коли йшлося про добро трудящих, i кидав громи, щоб Русь не спала.

З вiйська вiдпустили за слабкий зip, а бачив краще вiд iнших, з низин далi сягав оком, нiж iншi згори.

Влада гнобителiв не пустила його викладати у вищiй школi, а він став учителем усього народу.

Напрацювався за десятьох, а життя йому було дано лиш одне та й то недовге. Таким був Iван Франко - робiтник пера. Каменяр, чарiвник слова.

З листа професора, доктора філософії Застирця Іосифа до Нобелівського комітету:

« …я дозволяю собi звернути увагу високоповажної академії, що найбiльший український i одночасно слов'янський поет i вчений живе у Львовi, в нуждi, але зi свiжiстю юнака високо держитъ прапор боротъби за свободу, прогрес i загальнолюдськi iдеали протягом половини сторiччя.

Свою юнiстъ Biн пpoвів у дуже важких умовах. Ще учнем гiмназiї спав вiн на складi столяра, на стружках, у домовині. Мусив задовольнятися двома хлiбами на тиждень, якi його батъко міг йому пeредавати, а до того - вода.

У 1893 poці захистив докторську дисертацiю у Biденському yнівepcитеті на відмінно, під керівництвом відомого професора Ягiча, але з політичних причин його не допустили до yніверситетської кафедри. Biн працював на ниві поезii, прози, як критик, iсторик лiтератури, етнограф i т. д. так, що втратив зовсiм своє здоров'я.

Майже шiстъ pоків диктував вiн cвої твори (вiн був спаралiзований), повні весни i свободи, справжнi перлини поезiї свого народу, якi дiстали загальне визнання як творiння загальнолюдської вapтocтi.

Biн є величезним нацiональним поетом свого народу.

… Бiблiографiчний список його твopiв українською, німецькою, росiйською, польською, чеською та iншими мовами становить величезний том.

Biн є cпpaвдi найвизначнiший письменник сучасної Європи.

Цей великий поет i письменник, пicнi якого стали нацiональним гiмном, цей великий Провiдник свого народу, мiжнародний геній заслуговує, щоб славна Королiвська Академія нагородила його Нобелiвською премією.

Нагородження доктора Івана Франка Нобелiвською премiєю буде мати велике значення не тiльки для самої України, але також: для Cхідної i Західної Європи.

Biдень, 26 листопада 1915 року".

На жаль, у 1916 році Франко помер, і йому так і не присвоїли Нобелівську премію, хоч він на це, безумовно, заслуговував. За все життя він написав понад шість тисяч художніх творів і наукових праць, тобто кожні два дні творчого життя — новий твір. Зібрання творів у 50-ти томах, що побачили світ, - ледве чи охоплюють половину спадщини Франка. Подібну працездатність до самозабуття, до повного фізичного і психічного виснаження у світовій практиці відшукати важко.

2. Опрацювання біографії І. Франка за підручником.

3. Гра «СТОРІНКАМИ ЖИТТЯ».

1) Народився І. Франко 27 серпня 1856 р. в : а) с. Нагуєвичі; б) с. Моринці; в) с. Піски.

2) Батько І. Франка був: а) священиком; б) ковалем; в) кріпаком.

3) Закінчив Дрогобицьку: а) гімназію; б) ліцей; в) школу.

4) У 1875 р. поступив до Львівського університету на факультет: а) філологічний; б) історичний; в) філософський.

5) Друкуватись почав у 1874 році у студентському журналі: а) «Друг»; б) «Ластівка»; в) «Дзвін».

6) Письменника заарештовують: а) двічі; б) жодного разу; в) тричі.

7) 1887 р. виходить перша збірка І. Франка, у якій він постає революціонером: а) «Сонячні кларнети»; б) «Досвітки»; в) «З вершин і низин».

8) Докторську дисертацію І. Франко захистив: а) у Відні; б) у Києві; в) у Львові.

9) І. Франко — автор казки: а) «Каменярі»; б) «Зів’яле листя»; в) «Лис Микита».

10) Помер І. Франко 28 травня 1916 р. : а) у Відні; б) у Києві; в) у Львові.

4. Історія написання повісті «Захар Беркут».

У 1883 році була створена повість І. Франка «Захар Беркут», у передмові до якої автор написав: «Головна основа взята почасти з історії (напад монголів і їх ватажок Пета), а почасти з переказів народних (про витоплення монгольської ватаги). Дiйовi особи зрештою видуманi, мiсцевiсть списана по можливостi вірно».

І. Франко, очевидно, недаремно обрав для свого твору Тухольщину. Прекраснi карпатськi краєвиди, чарiвна природа, народ, славний своєю героїчною iсторiєю, захопили митця. У твopi даються чiткi топографiчнi орiєнтири колишнього села Тухля. Події минулого, як зазначив сам автор, вiдбувалися не там, де тепер воно розташоване, а у «стін могутнього Зелеменя» (гора в Сколiвських Бескидах на пiвнiчному сходi вiд сучасної Тухлi, висота 1177 м).

Пишучи повiсть, автор послуговувався iсторичними даними. З Галицько-Волинського лiтопису він узяв скупi вiдомостi про вторгнення монголо-татарських полчищ у Пiвденну Русь, їхнiй перехiд через Карпати. Письменник був добре обiзнаний з народною творчiстю.

У повiстi натрапляємо на описи мiсцевостi з властивою їй топонiмiкою. З конкретних назв населених пунктiв автор згадує села Корчин (тепер Сколiвського району), Синевiдське (нинi Нижнє i Верхнє Синьовидне), гiдронiми Стрий i Опiр (обидвi рiчки витiкають з гори Явiрник, що на Сколiвщинi, бiля Верхнє-Синьовидного Опiр впадає в Стрий).

До нашого часу збереглися перекази, в яких точно вказуються координати колишньої Тухлi: «Моя баба розказувала, а їй - її баба, - говориться в одному з них, що стара Тухля була не там, де зараз, а як Зелем'янка. Вона ще там пам'ятала двi хати. Село було по правiм боцi Опору. Айво як прийшли татаре, то знищили го, а люде потiм поселилися вище та й назвали далi Тухлев».

Ще наприкiнцi XIX ст. в центрi села, на Долинi, росла велика липа, пiд яку народ сходився на раду чи просто обмiнятися сiльськими новинами. Очевидно, це дерево в Тухлi привернуло увагу Франка, i він «вписав» його в твip, як традицiйну реалiю.

Усні легенди, перекази про завойовникiв вносять цiкавi деталi в iсторiю вiковiчної боротьби народу iз жорстокими азiатськими нападниками. Про боротьбу тухлян з ненависними ворогами йдеться в топонiмiчнiй легендi «Цокан». Нижче Тухлi, бiля потоку Кобильця, було вбито одного з монгольських ватажкiв на iм'я Штокан. Тому гору при входi в тухольську долину назвали Цокан.

Образ скелi-сторожа навiяний aвтopoвi враженнями вiд частих вiдвiдин Уричi, Розгiрцi, Бубницi.

Понад 700 pоків тому в окремих мiсцевостях древньої Pyci люди ще жили родовими громадами, заснованими на piвності i незалежностi. На чолi громади стояли виборнi старiйшини, якi управляли господарством. Часто на незалежнi руські землi посягали iноземнi загарбники. Русичi мужньо захищали рiдний край.

5. Читання вступу до повісті.

6. Бесіда.

- Як змінилися люди на Тухольщині?

- З якою метю автор вдається до змалювання давніх часів?

- Кому адресує він свою оповідь?

7. Теорія літератури.

«Захар Беркут» — історична повість.

Історична повість — прозовий жанр описово-оповідного типу, в якому життя подається у вигляді ряду епізодів з життя героя, середня епічна форма, яка показує етап життя героя. Побудована на історичному сюжеті, відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії. В історичній повісті історична правда поєднується з правдою художньою, історичний факт — з художнім вимислом. Справжні історичні особи — з особами вигаданими. Іноді історична епоха — лише тло для змалювання актуальних подій. Її мова, як правило, певною мірою архаїзована.

- Доведіть, посилаючись на текст, що «Захар Беркут» — історична повість.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ.

Письмово визначіть тему та ідею твору.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

Письмово визначити елементи сюжету (зав’язку, кульмінацію та розв’язку) в повісті І. Франка «Захар Беркут».







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.