Усі уроки української літератури у 8 класі - О. П. Ващенко 2008

Cвіт Івана Петровича Котляревського. Життєвий і творчий шлях письменника. «Наталка Полтавка» - перший твір нової української драматургії
Із нової української літератури

Всі публікації щодо:
Котляревський Іван

Г. Д. Корнух

Мета: допомогти учням осягнути багатогранність особистості зачинателя нової української літератури через спогади сучасників письменника, дослідження біографів та власну спостережливість за розповіддю про події життя письменника; удосконалювати вміння аналізувати та синтезувати факти, вчинки, давати оцінку певним явищам; розвивати усне зв’язне мовлення учнів; сприяти вихованню морально-етичних, громадянських, патріотичних почуттів.

Обладнання: портрет І. П. Котляревського, картки зі схемою «Світ Івана Петровича Котляревського».

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди,

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!

Т. Шевченко

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми, мети уроку

1. Слово вчителя

Сьогодні ми поведемо мову про людину рідкісної духовної краси й благородства, щирого українця, прекрасного письменника, чиє ім’я стоїть поруч з іменами вітчизняних митців першої величини. Ітиметься про Івана Петровича Котляревського. Ми спробуємо привідкрити для себе цю незвичайну людину. Допоможуть нам дослідження біографів, спогади сучасників письменника.

2. Оголошення теми, запис у зошити

Завдання буде таке: на основі почутого сформувати уявлення про характер, вчинки, світогляд І. П. Котляревського, природні обдарування та світ захоплень, творчість письменника.

Записами-висновками заповнити схему «Світ Івана Петровича Котляревського», яка є на розданих вам картках.

(Можна роздати картки кожному або провести роботу в групах чи парах.)

II. Актуалізація опорних знань. Слово вчителя

Іванові Петровичу Котляревському судилося з’явитися в історії української культури на зламі століть ХVІІІ й ХІХ-го і на зламі епох: історичної (рештки української державності зруйновано, починається період колоніального підданства, а для більшості люду — кріпацької неволі) та епохи літературної — його твори «знаменували перехід до нового типу художньої творчості, до реалізму й народності» (Яценко М. П. Іван Котляревський // Іван Котляревський. Твори. — К., 1982. — С. 34.)

На межі ХVІІІ — ХІХ століть виникла нова українська література, біля колиски якої стояв І. П. Котляревський. Вихід у 1798 році перших трьох частин «Енеїди» знаменував собою народження нової української літератури з живою народною мовою.

III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Розгляд портрета І. П. Котляревського. Слово вчителя

Подивіться уважно на портрет, що на дошці, й, використовуючи власний життєвий досвід, визначте риси характеру, які на вашу думку, притаманні цій людині. Занотуйте здогадки в зошит. У кінці уроку ми повернемося до цих записів.

(Учні, розглядаючи портрет, занотовують.)

2. Повідомлення учнів про І. Котляревського

(Попередня індивідуальна або групова робота за допомогою вчителя.)

Повідомлення 1

Наприкінці ХУІІІ століття губернське місто Полтава мало чим відрізнялось від великого села. Було в ньому близько тисячі дворів, будинки дерев’яні, кам’яниць усього дві-три. Немощені вулиці навесні і восени розкисали так, що знатні полтавські дами змушені були їздити в гості екіпажами, запряженими волами.

На високій горі біля церкви Успіння Богоматері стояв невеликий дерев’яний будинок. Кращого місця і не знайдеш. На сволоці однієї з трьох кімнат, за старовинним українським звичаєм, була вирізана молитва.

Тут здавна жив козацький рід Котляревських. У цьому будинку 9 вересня 1769 року народився майбутній письменник. На той час родина мала вже дворянський стан. Початкову освіту Іван здобував у церковно-приходській школі. Сам Іван Котляревський про цей період життя згадував: «Учився спочатку в дяка. Навчання було важким, бо вчили по-церковнослов’янські, а кожної суботи дошкульно били. Єдина відрада — читання книжок і слухання кобзарів край битого шляху».

Продовжив навчання І. Котляревський у духовній семінарії. Тут його називали Римачем за мистецтво добирати влучні рими. Учився Іван дуже добре. Це підтверджено фактом. Улітку 1788 року за наказом із Петербурга Полтавська семінарія повинна була надіслати чотирьох кращих учнів в Олександро-Невську семінарію (російське самодержавство продовжувало грабувати українські таланти!). До числа цих учнів увійшов І. Котляревський. Те, що він не потрапив у Петербург, було випадковістю: кандидата на навчання просто вчасно не змогли знайти, бо він учив поміщицьких дітей, був на підробітках.

Семінарії юнак не закінчив. Може, через нестатки або тому, що не схотів стати священиком.

Повідомлення 2

Кілька років І. Котляревський працював канцеляристом. Серед тодішніх чиновників, для яких збирання хабарів з кожного клієнта було звичайною справою, Іван Петрович виділявся непідкупністю, готовністю безкорисно допомогти бідним.

Світогляд І. Котляревського складався найперше під впливом оточення, у якому ріс. На той час в Україні певною мірою ще збереглися демократичні порядки республіканської гетьманщини. За складом характеру Іван Петрович був людиною доброю, співчутливою, ненавидів зло й неправду. Обидві ці обставини виявилися благодатним ґрунтом для сприйняття ним ідей просвітництва. За своїми переконаннями І. Котляревський був просвітителем, демократом, гуманістом.

У 1793 році з невідомих причин І. Котляревський залишив канцелярію і став домашнім учителем у поміщицьких маєтках.

Провівши дитинство та юність у місті, Іван Петрович мало знав життя й побут селян. Тепер він мав змогу часто бувати «на зібраннях та іграх народних і сам, переодягнений у парубоцький стрій, брав у них участь, пильно придивляючись» до старожитнього способу життя українців, прислуховуючись до розмов, вивчаючи звичаї, повір’я, обряди, записував пісні, прислів’я, приказки, влучні слівця, жартівливі вислови, перекази — особливо про козацьку старовину. У його пам’яті відклалися величезні запаси знань про побутове й громадське життя своїх співвітчизників. Це було потребою його душі і стало невичерпним джерелом літературної творчості письменника, яку розпочато поемою «Енеїда». У роки вчителювання було написано перші три частини. Відразу ж поема почала поширюватися в рукописних списках і мала величезний успіх у читачів. Її з інтересом читали навіть українські вельможі, хоч і соромилися зізнаватися, що вони розуміють мову, якою розмовляють їхні покоївки.

Запитання:

✵ Які записи з’явилися в схемі? Де Іван Петрович учителював?

Чим захоплювався? (Учитель допомагає доповнити записи, якщо учні на щось не звернули увагу.)

✵ Яким постає у вашій уяві письменник?

Повідомлення 3

У 1896 році І. Котляревський покинув учителювання. Можливо, його ображало зверхнє ставлення панів до нього. А далі — 12 років військової служби і неабияка кар’єра (від кадета до штабс-капітана).

Під час війни з Туреччиною брав участь у багатьох боях, відзначився винятковою хоробрістю і винахідливістю. І. Котляревський володів талантом дипломата. Тільки завдяки його дипломатичному хисту сорок тисяч татарських кіннотників перейшли на бік російського війська. Після цього Іван Петрович був нагороджений орденом Анни третього ступеня.

За час перебування у війську І. Котляревський добре оволодів воєнною справою, глибоко пізнав спосіб життя, інтереси, взаємини між собою і солдат, і офіцерів. Це йому послугувало під час написання поеми «Енеїда» та водевілю «Москаль-чарівник».

У ці роки «Енеїда» мандрувала по містах і селах, потрапила навіть у Задунайську Січ, і всюди мала величезний успіх. Про це свідчить такий випадок.

За воєнним дорученням Іван Петрович переправлявся через Дунай на переговори до козаків, які після руйнування Січі оселилися у Туреччині. Гребцями були два колишні запорожці. Придивившись до обличчя молодого офіцера, вони признали в ньому українця і поцікавилися його прізвищем. І. Котляревський назвав себе. Перезирнувшись, гребці спитали:

— Чи не той, що скомпонував «Енеїду»? — Той самий.

— Так це ти, батьку наш! — вигукнули козаки, і впавши до його ніг і цілуючи йому руки, запропонували:

— Іди, батьку, до нас, ми тебе зробимо старшим.

Про цей випадок розповів перший біограф письменника, його добрий знайомий і приятель С. Стеблін-Камінський.

Іванові Петровичу довелося залишити військову службу. Йому вручили наказ про відставку за те, що захистив ошуканих солдат, які збунтувалися, бо за допомогу російським військам, замість обіцяної землі, одержали батоги й шпіцрутени.

Запитання:

✵ Які нові записи з’явилися на картці?

✵ Яким постає перед нами Котляревський-військовий?

Повідомлення 4

Капітан у відставці, ветеран війни з багатьма нагородами, І. Котляревський з «худеньким» гаманцем подався в Петербург шукати якої-небудь посади. Довго штовхався в передпокоях «властителей судеб», та без протекції на нього дивилися як на злидаря.

Повернувшись до Полтави, одержав посаду наглядача Будинку виховання дітей бідних дворян. Один із викладачів «Будинку...» залишив спогади: «Полтавський дім виховання дітей бідних дворян хороший в усіх відношеннях, чому багато сприяє головний його наглядач майор Котляревський. Чиновник цей в колі вихованців являє дбайливого й сурового батька: результат трудів його відбито завжди на обличчі його, задоволення внутрішнє і схвалення совісті поступає у всіх рисах його. Він наскільки суворий у керуванні вихованцями, настільки ж і дбайливий».

На ті часи І. Котляревський був людиною середніх літ, але своєю поведінкою, гумором, оптимізмом зачаровував усіх. Як свідчить С. Стеблін-Камінський, Іван Петрович мав звичайну зовнішність, це був «.справжній тип малороса: обличчя. приємно енергійне, волосся чорне, як смола, зуби білі, стан стрункий, погляд живий, посмішка не сходила з його уст».

Дослідник творчості І. Котляревського писав: «І. Котляревський — життєлюб і оптиміст. Полтавці його називали «веселим мудрецем».

Любив гостювати і запрошував у гості. Страви в нього вдома подавалися вишукані, з національної української кухні. У стосунках з людьми був дуже простий, любив козацькі звичаї. У Полтаві з ним віталися по-козацьки: «Здоровеньки були, добродію куме!» або «Здоров був, пане Іване Петровичу!».

І. Котляревський часто відвідував церкву і вважався зразковим християнином.

Стеблін-Камінський: «Під скромною простотою українця І. Котляревський приховував найпіднесенішу душу, доступну всім благородним почуванням; давав людям, що зверталися до нього, добрі й корисні поради і по змозі допомагав матеріально, покриваючі всі свої доброчинності присмерком таємниці».

Запитання і завдання:

✵ Опишіть зовнішність і вдачу І. Котляревського.

✵ Чому він користувався великим авторитетом і любов’ю земляків?

✵ Погляньте ще раз на портрет письменника. Зачитайте записи, які ви зробили в зошитах на початку уроку. Що б ви додали до цих записів тепер?

✵ Які нові записи з’явилися в таблиці?

Повідомлення 5

У серпні 1812 року І. Котляревському довелося повернутися до військової служби, оскільки почалася війна з Наполеоном.

І. Котляревському було доручено сформувати за місяць козацький полк. Треба було завербувати 1200 учасників ополчення, подбати про те, щоб було обмундирування, взуття і коні для набраного війська. Іван Петрович справився із завданням усього за 17 днів! Сам І. Котляревський участі у війні не брав, бо мав дуже хвору і стареньку матір.

З 1827 року займає ще одну посаду — наглядача богоугодних закладів: міської лікарні, богадільні для бідних і самотніх людей, будинку для психічно хворих, будинку інвалідів, шпиталю для породіль.

Національно-спрямованою була участь І. Котляревського в масонській ложі «Любов до істини». В архівах знайдені листи письменника до імператорської Академії наук, у яких він відстоював право української мови й літератури на самостійний розвиток.

На початку 30-х років письменник почав хворіти і в 1835 році залишив службу. Він відпустив на волю кріпаків (8 чоловік — дві сім’ї). Чому це раніше не зробив?

Не мав права. Його б судили і відправили на заслання.

Іван Петрович майно роздав родичам, знайомим, садибу залишив економці.

10 листопада 1838 року І. Котляревського не стало. Похорон був велелюдний. «Заплакалася вся Полтава, ховаючи Котляревського, — писав Б. Грінченко, — заплакали ті прості люди, що він їх пособляв та за їх оступався; заплакали й ті розумні освічені люди, що любили Котляревського та шанували його за гарні писання».

Запитання:

✵ Що схвилювало й вразило вас в цьому повідомленні й чому?

✵ Який запис доповнив таблицю?

Слово вчителя

Розповідь про І. П. Котляревського буде зовсім не повною, якщо не торкнутися його театральної діяльності. У часи І. Котляревського Полтава славилася своїм театром. У виставах брав участь Іван Петрович. Він чудово виконував помічні ролі. У 1818 році директором Полтавського театру був призначений І. Котляревський. Він багато уваги приділяв поліпшенню побутових умов артистів, підвищенню їх майстерності, обладнанню сцени. Спочатку в репертуарі трупи були п’єси тільки російських та французьких авторів, перекладених російською мовою. Щоб поповнити й оновити репертуар, Іван Петрович написав дві п’єси — драму «Наталка Полтавка» та водевіль «Москаль-чарівник». «Наталка Полтавка» стала новим явищем, яке поклало початок нашій національній драматургії. І. Карпенко-Карий назвав її праматір’ю українського театру.

Основним джерелом для написання «Наталки Полтавки» стало життя українського суспільства, п’єса створена на основі справжнього життєвого факту. І. Котляревський як драматург виявив себе справжнім майстром: твір вражає довершеністю форми, природністю діалогів, яскравими образами й правдивими картинами народного життя. Містким і влучним є відгук про п’єсу Сергія Єфремова: «З Котляревським до літератури нашої увійшов народ і сів у ній на покуті, остаючись там і по цей день бажаним гостем».

IV. Узагальнення вивченого. Бесіда

✵ Яким постав перед вами Іван Петрович Котляревський як людина, як українець, як письменник?

✵ Вчитайтеся в епіграф уроку. Чи вдало він підібраний? Обґрунтуйте.

V. Підсумок

Чи вдалося вам сьогодні привідкрити для себе І. П. Котляревського? Обґрунтуйте.

Слово вчителя

Сьогодні ви тільки привідкрили для себе світ І. П. Котляревського. А відкривати будемо на наступних уроках і не тільки. Бо І. Котляревський як справжній письменник приходитиме до нас протягом усього життя через іскрометне слово «Енеїди» та мудру і задушевну пісню «Наталки Полтавки».

VI. Домашнє завдання

1. Упорядкувати записи в схемі; опрацювати статтю підручника про письменника, зіставити з почутим на уроці; прочитати драму «Наталка Полтавка».

2. Написати міні-твір «Отакі на світі письменники, отакі українці!» (Б. Степанишин). (Завдання індивідуальне для творчо обдарованих учнів і для тих, хто бажає.)

Додаток

Методичні поради

Учитель на уроці може використати такі картини:

«І. П. Котляревський», художник А. Горпенко; «І. П. Котляревський», портрет невідомого художника; «І. П. Котляревський», з літографії Л. Черв’якова; «Котляревський у Петербурзі», художник В. Бакал; «І. П. Котляревський», художник І. Самусєв.

(Чи вбачаєте в цих портретах гармонію фізичного (тілесного) й духовного? Якщо так, то в чому вона полягає? Як портрети випромінюють вдачу, характер письменника? Який з портретів ви вважаєте менш вдалим і чому?)

Під час повідомлень можна використати картини «Котляревський-семінарист», художник П. Горобець; «Серед селян», художник В. Кумов; «На уроці», художник А. Сербутовський; «Котляревський захищає наймичку Тимошенко», художники І. Ужакевич і Ф. Коновплюк; «Котляревський формує 5-й козачий полк», художник В. Бакал; «Засідання полтавської масонської ложі «Любов до істини», художник Б. Щербина.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.