Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Усі уроки української літератури у 8 класі - О. П. Ващенко 2008
Тодось Осьмачка. «Лист». Автобіографічна основа твору. Чарівний світ дитинства у вірші «Казка»
Із новітньої літератури ХХ ст.
Всі публікації щодо:
Осьмачка Тодось
Н. І. Счастливцева
Мета: поглибити знання учнів про життєвий шлях письменника; формувати уміння характеризувати змістову та естетичну цінність творів Тодося Осьмачки; розвивати в учнів навики ідейно-художнього аналізу поетичних творів; виховувати в школярів почуття любові і поваги до своїх рідних, шани до народних традицій.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: портрет Т. Осьмачки; збірки його поезій.
Сила Божа, дай душі моїй простору
І єдиного душею слухача!
ХІД УРОКУ
I. Мотивація навчальної діяльності учнів. Оголошення теми й мети уроку
II. Актуалізація опорних знань
1. Виразне читання поезій «Україна»
2. Дати поняття імажинізму
3. Кросворд «Чи знаю поета емігранта»?
По горизонталі: 1. Прізвище письменника, який народився 16 травня 1895 року. 2. Як називається його поезія, написана у формі монологу-самохарактеристики? 3. Як називалася перша поетична збірка Т. Осьмачки? 4. У якій країні помер письменник? 5. Місяць, у якому помер поет. 6. Як називається художній прийом, властивий поезіям Т. Осьмачки? 7. «...у них неціджена» (за віршем «Україна»). 8. Як називалося село, де народився Т. Осьмачка? 9. Як називається проживання людини поза межами рідного краю? 10. Назва одного з віршів «баварського» циклу. По вертикалі: 11. Як називалася збірка поезій Т. Осьмачки, що вийшла у Львові в 1943 році?
ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Розповідь учителя «Маловідомі сторінки
біографії письменника» (зі спогадів
Тамари Осьмачки — двоюрідної сестри Тодося)
«Дитяча пам’ять, кажуть, дуже чіпка; те, що бачилося, те, що переживалося у дитинстві, закарбовується на все життя. І справді: сьогодні з висоти моїх літ дуже чітко бачу осінній день 1928 року, коли до нашої хати в с. Драганівці зайшов стрункий молодий чоловік в чорному плащі і капелюсі, з невеликою валізою в руці. Це був Тодось Степанович Осьмачка — племінник мого батька Михайла Юхимовича, отже, мій двоюрідний брат. Мав він тоді 33 роки, а я була другокласницею.
Трохи історії. Батько мій, як і всі Осьмачки — родичі, із Куцівки нинішнього Смілянського району на Черкащині. На Поділля ж його, вахмістра царської армії, закинуло в роки російсько-японської війни поранення — спочатку привезли до Кам’янець-Подільського шпиталю, а потім доліковували в земській лікарні містечка Лянцкорунь (тепер с. Зарічанка) на Хмельниччині. Звідси він до рідних країв не повернувся (батьки давно померли, залишилися брат Степан та сестра Оксана), одружився поруч у селі Драганівка. Був батько, як на той час, людиною з багатим життєвим досвідом, добре володів слюсарною і токарною справами, фотографією, непогано знав історію, географію, літературу. Та мав ще добру, щиру душу. Саме на цьому ґрунті й зблизилися письменник з дядьком. Десь на початку 20-х років між ними налагодилися листування. Запам’ятався мені один лист, бо в ньому була фотографія Тодося Степановича.
Батько прочитав уголос напис: «Любимому моєму дядькові Михайлові Юхимовичу від його поганого небожа Т. Осьмачки. 1926 р. 25 березня».
Наступного року ми одержали фото свого сина Ігоря: «Передаю вам свого синка, що росте навдивовижу швидко.
6.4.1927 р. 3 роки і два місяці»
Душу Тодось Степанович мав добру і ми з сестрою Вірою це відчували. Часто саджав нас біля себе й розповідав казки, читав вірші або ж тихо наспівував свою улюблену пісню «Чуєш, брате мій, товаришу мій». Голос мав гарний, приємний.
Пам’ятаю, в дитинстві я чомусь боялася тіні. Часто надворі в сонячну погоду намагалася тікати від неї або ж, коли сиділа і гралася, пробувала чимось прикривати її. Тодось Степанович сміявся з цього.
Спостерігаючи за гостем, що обличчя його нерідко було сумним-сумним. А сумувати було від чого: не склалося родинне життя; несподівано, коли лікувався в Одесі в санаторії, одне за одним улітку померли мати й батько, й ніхто з села, зрозуміло, не могли сповістити. Поховали без нього. Не можу забути, як плакав Тодось Степанович, розповідаючи про своє горе. Не раз він з болем говорив дядькові, що часто почував велику провину за собою — рідко коли міг допомогти батькам у їх скруті. Лише тепер, прочитавши його вірш «Лист», відчула гіркоту тієї сповіді...»
2. Виразне читання вірша «Лист» (див. додаток)
3. Бесіда за запитаннями
✵ Чому поета охоплюють болісні переживання? Як про це сказано у вірші?
✵ Знайдіть епітети, які вживає Тодось Осьмачка у своїй поезії.
Які почуття допомагають висловити ці епітети?
✵ Виділіть у вірші дієслова. Яку часову форму вони мають?
Чому, на вашу думку, використано саме цю форму?
✵ Чому Тодось Осьмачка «вози з мертвими» порівнює з журавлями?
✵ Музикою якого характеру можна виразити настрій вірша «Лист»?
✵ Поясніть зміст рядків:
А поки що крихти з шухляд
Цвілі поїм...
4. З’ясуйте, як «ходіння по муках»
30-х рр. вплинуло на подальшу долю Т. Осьмачки
5. Слово вчителя
Перші вірші Тодося Осьмачки народжувалися рано — ще в дитинстві в атмосфері сільської природи, народних повір’їв,
переказів, легенд, казок, у тому світі реального і уявного, яке й спонукає до фантазування, домислення, до уявлення. Тодось Осьмачка з цим казково-легендарним світом дитинства не розлучався все своє життя.
6. Виразне читання поезії «Казка»
7. Ідейно-художній аналіз вірша
ІV. Закріплення вивченого
1. Порівняння ідейно-художнього змісту
поезій «Україна», «Лист», «Казка»
2. Створити висловлювання «Своєрідність особистості митця» (за біографією та вивченими ліричними творами Т. Осьмачки)
3. Заключне слово вчителя
У творах Тодося Осьмачки відчувається темний і розбурханий до хаосу океан відчаю і ненависті. Але в основі їх основ лежить любов, героїчне почуття вічної правди і краси народу. І хто уважно перечитує його твори, той не може не відчути, що цю творчість і її автора породила велика сила людського відродження.
Оцінювання.
V. Домашнє завдання
1. Створити проект «Героїчні почуття вічної правди й краси народу».
2. Вивчити напам’ять вірш «Казка».
