Український дитячий фольклор. Фольклор народів світу. Хрестоматія - Частина І - Федотова С. О. 2015

Прислів'я та приказки

Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Фольклор

Прислів’я - короткий, часто віршований крилатий вислів, у якому у високохудожній формі передано повчальний життєвий досвід і мудрість народу. Прислів’я і приказки відбивають мислення народних мас. Прислів’я поєднують у собі глибокий зміст з дуже простою, але образною формою. Прислів’я - самостійні судження із замкненою формою кліше, що являють собою художні твори з прямим або переносним значенням, інтонаційно оформлені як прості або складні речення. Вони в стиснутій і точній формі підводять підсумки спостережень над групами подій., або явищ., відзначаючи в них характерне й особливе, даючи узагальнений висновок, може бути застосований при характеристиці аналогічних подій та явищ. Прислів’я відзначаються симетричністю, поділом на частини, що римуються між собою. Прислів’я часто будуються з використанням синтаксичного паралелізму (паралельне зображення явищ із різних сфер життя; показ одних явищ на фоні інших, зіставлення їх переважно за ознакою дії: природа - людина): Хвали жито в стогу, а пана в гробу; протиставлення: Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить; метафори, гіперболи: Такий тупий ніж, що й киселю не ріже; іронії: Поможе, як мертвому припарка; порівняння: Живе, як у батька за пазухою. Епітетів: У люту годину узнаєш вірну людину.

Приказка - стислий крилатий народний вислів, близький до прислів’я, іноді ж це укорочене прислів’я, але без властивого йому повчального значення. Прислів’я здебільшого прості або складні речення; прості двочленні речення. Приказки - одночленні речення. Приказка висловлює думку неповно, становить собою вид незамкненого кліше, частину речення, до якого приєднується авторський контекст. Наприклад: За двома зайцями. Собака на сіні.

Людина без Батьківщини - що пташка без пісні.

Де багато пташок, там нема комашок.

Пташка кра'сна пір’ям, а людина знанням..

Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють.

Та земля мила, де мати народила.

Погана та пташка, якій своє гніздо не миле.

Хочеш бути щасливим, не будь лінивим.

На сонці те'пло, а біля матері до'бре.

Без охоти нема роботи.

Хто багато робить, той і багато вміє.

На чорній землі білий хліб родить.

Восени і горобець багатий.

Осінь - щедра мати, всіх нагодує.

Заліз у багатство - забув і братство.

Аж гарчить - так на меншого кричить.

Доки сонце зійде, роса очі виїсть.

Густа каша дітей не розгонить.

І від малої мурашки може бути велика користь.

Нащо й клад, якщо в сім’ї лад.

Птах радіє весні, а дитя - матері.

Заздрощі добра не навчать.

Згода будує, а незгода руйнує.

Берись дружно - не буде сутужно.

Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.

Очам страшно, а руки зроблять.

Землю красить сонце, а людину праця.

Ліс не школа, а всіх навчає.

Дерево міцне корінням, а людина працею.

Людей питай, а свій розум май.

Все добре переймай, а злого уникай.

Нових друзів наживай, а старих не забувай.

Птицю пізнають по пір’ю, а людину по мові.

Книга вчить, як на світі жить.

Книжка - маленьке віконце, а через нього весь світ видно.

Чия відвага, того й перемога.

За добро добром платять.

Не смійся з другого, щоб тобі не було того.

Хто за чуже хапається, свого позбувається.

Зробиш добро - не кайся; вдієш лихо - начувайся.

Добре ім’я краще багатство.

Народ скаже - як зав’яже.

Добрі діла тихо ходять, а злі дзвонять, як у дзвони.

Козацькому роду нема переводу.

Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

У дитинстві вивчене, що на камені висічене.

Бджола мала, а та працює.

Без труда нема плода.

Маленька праця краща за велике безділля.

Не поговоривши з головою, не берись руками.

Діло майстра величає.

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

До учіння треба терпіння.

Казки маленькі, а розуму в них багато.

Казка вигадка, та в ній щось повчальне зрозумій.

Хто багато читає, той більше знає.

Добре того вчити, хто хоче все знати.

Що роблю, за те й відповідаю.

Голова без розуму, як ліхтар без свічки.

Нема у світі цвіту, цвітнішого над маківочку, нема ж і роду, ріднішого над матіночку.

Квітень землю квітчає, з вирію пташок стрічає.

Коли квітень з водою, травень з травою.

Як підеш, так і найдеш.

Як посолиш, так і їстимеш.

І сила перед розумом никне.

Де сила не візьме, там розум допоможе.

Вік живи - вік учись.

Грамоті учиться - завжди пригодиться.

Щоб других вчити, треба самому вміти.

Не всякий, хто читає, в читанні силу знає.

Знання - дерево, а діло - плоди.

З усіх скарбів знання найцінніше, тому що воно не може бути ні вкраденим, ні загубленим, ані знищеним.

Умій сказати, умій змовчати.

Давши слово - держись, а не давши - кріпись.

Слово - не горобець, вилетить - не піймаєш.

Від теплого слова і лід розмерзає.

Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже..

Гостре словечко коле сердечко.

Хто хоче більше знати, треба менше спати.

Терпіння і труд все перетруть.

Не вір словам, а вір справам.

Сім раз відмір, а один раз відріж.

Зробив діло - гуляй сміло.

Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною - коли росте.

Всяк правду знає, та не всяк про неї дбає.

Хліб-сіль їж, а правду ріж!

За праве діло стій сміло.

То не козак, що отаманом не хоче бути.

Не лише силою треба боротись, а й умінням.

Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.

Без діла сидіти, то можна одуріти.

Хто дбає, той і має.

Що вміть, того за поясом не носить.

Як хочеш шить, то перш вузлика зав’яжи.

Землю красить сонце, а людину праця.

Нових друзів наживай, а старих не забувай.

Все добре переймай, а злого уникай.

Голова не на те тільки, щоб кашкет носити.

Людей питай, а свій розум май.

Дерево міцне корінням, а людина працею.

Дає дещицю, а просить сторицю.

І задрипана ворона своїм дітям оборона.

*** Складіть прислів’я

***Пояснити значення висловів,

Дитина спить, а доля росте.

Долі й найшвидшим конем не об’їдеш.

Доля не питає, що хоче, те й дає.

Ще ніхто не втік від своєї долі.

Від лихої долі не сховаєшся.

Зустріла мене лиха доля серед чистого поля.

Не збиреш поля, коли лиха доля.

Його спіткала лиха доля.

Дожидай долі, то не матимеш і льолі.

З щастя та горя скувалася доля.

І в нещасті щастя буває.

Хто дрімає, той щастя не має.

Нещастя розуму навчає.

Як щастя буде, доля сама прийде.

Всякий свого щастя коваль.

Нехай вам доля усміхнеться!

Доля маслом губи змастить.