Перлини доби Бароко - Давня література - Духовний шлях народу в пошуках самого себе: Давня література

Українська література 9 клас - Л.Т. КОВАЛЕНКО - Оріон 2017

Перлини доби Бароко - Давня література - Духовний шлях народу в пошуках самого себе: Давня література

Бароко було останнім спалахом естетичної енергії християнства як культури і як культу.

Мирослав Попович

Пригадайте!

Пригадайте, що вам відомо з уроків зарубіжної літератури й мистецтва про мистецький напрям бароко. Назвіть європейських митців, які його представляли.

Розгляньте зображення порталу собору Святого Юра у Львові та брами Заборовського в Києві. Назвіть риси бароко, які в них виявилися.

Портал собору Святого Юра у Львові

Брама Заборовського в Києві

Історичні координати

На зародження мистецького напряму бароко в європейській культурі вплинуло кілька чинників. Назвемо два найголовніші.

Перший пов'язаний із кризою гуманістичних ідей доби Відродження. Що глибше мислителі проникали в таємниці світу, то сильніше він вражав їх своєю суперечливістю й неможливістю пізнання. Нові наукові відкриття, особливо в галузі математики, фізики й хімії, давали уявлення про безкінечність світу й підводили до думки, що людина — маленька піщинка, від якої мало що залежить. Через це наростав драматизм сприйняття буття, невпевненість людини у своїх можливостях, а відповідно — криза гуманістичних ідей доби Відродження й пошук нових засад для змалювання людини в різних видах мистецтва. Загалом не відкидаючи ренесансної ідеї про її велич, мистецтво повертається до прийняття Бога як надприродної сили, від якої залежить усе, зокрема й людина.

Другий чинник — це прагнення Контрреформації посилити свій вплив на людину. У боротьбі за неї католицька церква намагається поєднати релігійні переживання вірян з художніми здобутками й поставити мистецтво собі на службу. Із цією метою вона звертається до чуттєвого (зорового та слухового) досвіду людини. В архітектурі й живописі це позначилося на розкоші й багатстві оздоблення церков. Духовну музику під час релігійних відправ почали виконувати багатоголосними розпівами, що мало викликати захват небесною гармонією, яка є таїною для людини. Щоб посилити ефективність слова, насамперед слова проповіді, священики поєднували важливий ідейний зміст із пишнотою й виразністю висловлення. Усі ці мистецькі прийоми мали підкреслити велич і неосяжність Божественного задуму Творця.

За таких обставин наприкінці XVI ст. зароджується новий художній напрям, який отримав назву бароко1. Водночас у період з XVI по ст. у мистецтві підтримується ренесансне розуміння того, що людина є найбільшою цінністю, тобто зберігається традиція такого її потрактування, але не заперечується також Бог як вища сила, від якої залежить усе земне.

Барокова культура в Європі була поширена передусім у країнах, де панувала католицька Контрреформація, — Австрії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Чехії.

1 Бароко (від порт barroco, ісп. barrueco та фр. baroque — „перлина неправильної форми”) — напрям у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі й архітектурі) початку XVI — кінця XVIII ст.

Проаналізуйте таблицю, у якій узагальнено світоглядні та художні особливості мистецтва доби Ренесансу й Бароко. Прокоментуйте, чим ці періоди відрізнялися.


Доба Ренесансу

Доба Бароко

Світогляд

гуманістичний: людина — найбільша цінність; неприйняття соціальних і релігійних обмежень; світ гармонійний; людина має право на істину

кризовий: людина є піщинкою в космосі, світ безладний, хаотичний, суперечливий і таємничий; право на істину передовсім за церквою

Світовідчуття

упевненість, спокій, велич, радість, людина має великі можливості — і вона це довела

розгубленість, невпевненість, збентеженість, страх і водночас захват суперечливою величчю світу

Спрямування

світський характер

релігійне забарвлення

Форма

(архітектура, скульптура та образотворче мистецтво)

простота форми, що досягається симетрією, пропорційністю й лаконізмом

складність форми, мальовничість, що виражається в диспропорції, асиметрії, наявності багатьох прикрас, оздоблень, у вигнутих лініях декору

Ознаки в літературі

реалістичність, поетизація людини як цілісної

й гармонійної істоти; піднесення особистої свободи людини

містичність, людина — складна й суперечлива істота; головний сюжет — духовне випробування людини; герой, хоч і вільна особистість, бореться із залежністю від Бога й таємничих сил, прагне подолати приховані в душі пристрасті, зовнішні обставини; динамізм (зображення швидкоплинності життя, марності існування); метафоричність, пишність, символічність, гіперболізація, пристрасність і емоційність; використання складних речень, риторичних конструкцій, накопичення синонімів тощо

Доба Бароко в Україні

В українській культурі бароко як мистецький напрям був панівним протягом XVІІ-XVІІІ ст. Це драматичний час в історії нашого народу, період коротких перемог і тривалих поразок у боротьбі за державність. На зміну героїчній Визвольній війні 1648-1654 рр. на чолі з Богданом Хмельницьким приходять чвари козацько-старшинської верхівки. Унаслідок цього відбувається розшматування українських земель Росією та Річчю Посполитою. На короткий час у роки гетьманування Івана Мазепи відбувся бурхливий розвиток усіх видів мистецтва — архітектури, живопису, музики, літератури, за яким — наступні непоправні удари по національним устремлінням народу: поразка гайдамацького руху, ліквідація гетьманства й Запорозької Січі.

Але ці історичні обставини не змогли зупинити духовного життя українців. Митці, й особливо письменники, усвідомлюють уплив художнього слова на свідомість народу, розуміють, що розвинена література в умовах бездержавності може бути потужною ідеологічною зброєю для захисту його інтересів.

У XVІІ-XVІІІ ст. українська культура засвоює бароко із західноєвропейських країн, з якими мала найтісніші зв'язки. Водночас вона витворила національні особливості. Тому цей період називають ще добою Українського бароко.

Назвемо найголовніші з її ознак:

ü Звернення у творах до патріотичної тематики, пов'язаної з добою національно-визвольних змагань. Література багато уваги приділяє зображенню реальних історичних подій та видатних осіб, їх героїзації. Популярними стають образи національних провідників — гетьманів Б. Хмельницького, І. Мазепи, П. Сагайдачного, кошового отамана Сірка, митрополита П. Могили та ін. (їм присвячують панегірики1, вони є героями козацьких літописів).

ü Поєднання ознак літератури Відродження і бароко, причому ці європейські напрями тісно переплітались. Мистецькі форми наповнювалися національним змістом і витворювалися нові неповторні мистецькі твори.

ü Поєднання ознак європейського бароко з традиціями народного мистецтва. Виникають такі нові жанри мистецтва, як різдвяні та великодні жартівливі вірші, які використовують елементи народної творчості. У літературу приходять герої з народу: козак, дитина-сирота, учень школи чи академії тощо, які діють у звичайних життєвих обставинах. Художнє опрацювання тем, персонажів, сюжетів із життя сприяло наближенню української літератури до простого народу. Фольклорні елементи частково проникають й у „високу” (аристократичну, церковну) літературу. Найяскравіше це виявилося в розвитку шкільної драми, яку творили учні та викладачі поетики братських шкіл, Острозької та Києво-Могилянської академій за зразками, запозиченими в єзуїтських школах.

1 Панегірик — жанр ліричного твору, у якому прославляється певна особа, історична або приватна.

ü Елітарність, з одного боку, та розширення кола авторів і читачів — з іншого. Елітарність полягала в тому, що твори, написані представниками духівництва, викладачами навчальних закладів, представниками козацької старшини, інтелектуалами того часу, належали до „високого бароко” і в них приховані смисли передавалися через певні емблеми та символи. Наприклад, зображення серця позначало людську душу, внутрішній світ особистості, її доброчесність і мирську любов. Відповідно, щоб зрозуміти твір, читач мав бути високоосвіченим і міг „розшифрувати” таємні значення поширених символів. З іншого боку, відбувається демократизація літератури. Авторами стають також студенти, мандрівні дяки1, козацька старшина, друкарі, канцеляристи тощо. Поряд з релігійною тематикою вони приділяють увагу звичайному життю, змальовують не тільки стосунки людини і Бога, а й суто людські взаємини. І хоч у цей час ще залишається значною кількість анонімних творів, збільшується кількість таких, чиє авторство є відомим.

ü Вплив на розвиток літератури навчальних закладів. Навчання в Острозькій і Києво-Могилянській академіях переорієнтовується з греко-слов'янського на латинське. Унаслідок цього поглиблюються зв'язки з Європою, активізуються переклади наукових і художніх творів. Через переклади засвоюються нові європейські мистецькі здобутки. У братських школах й академіях починають викладати риторику й поетику, навчають правил написання поетичних і драматичних творів (так звані шкільні вірші та шкільні драми).

ü Використання кількох мов для написання творів (церковнослов'янської, книжної староукраїнської, латинської, польської).

1 Мандрівні дяки — колишні студенти, які не довчилися й мандрували Україною, заробляючи собі на хліб переважно виконанням гумористично-сатиричних творів.

Бароко в українському образотворчому й музичному мистецтві

Українське бароко в архітектурі, образотворчому й музичному мистецтві розвивалося на ґрунті європейських мистецьких набутків. Інтелектуали того часу намагалися справити сильне естетичне враження на людину, зворушити її, розбурхати емоції.

Поділена між Росією та Річчю Посполитою Україна нерівномірно засвоює стильові ознаки європейського бароко в архітектурі. На західноукраїнських землях, що входили до складу Речі Посполитої і де європейські культурні впливи були сильніші, релігійних і світських будівель у стилі бароко споруджено значно більше, ніж на Лівобережжі. До нашого часу збереглося чимало зразків барокової архітектури на Львівщині, Житомирщині, Івано-Франківщині, Тернопільщині, Хмельниччині тощо. Надзвичайною красою відзначаються культові та світські барокові споруди у Львові: костел Стрітення, палац Любомирських, митрополичі палати, костел святого Антонія, костел Марії Магдалини, костел бернардинців, барокове оздоблення Золотої каплиці Латинського собору та багато інших. Над декоруванням споруд у той час працювали найвизначніші скульптори свого часу, а роботи одного з них — Івана Пінзеля — визнані в усьому світі.

Іван Пінзель.Скульптурне зображення в Покровській церкві (у Бучачі на Тернопільщині)

Іван Григорович- Барський. Собор Різдва Богородиці (у Козельці на Чернігівщині)

На Лівобережній Україні також розпочинається будівництво споруд у стилі бароко, передусім церков, але відбувалося воно переважно в Києві.

У київському ландшафті й досі виділяються своєю ошатністю корпуси Києво-Могилянської академії, дзвіниця Києво-Печерської лаври, будинок митрополита в Софійському соборі. їхній автор — архітектор німецького походження Йоганн-Ґоттфрід Шедель, який опановував секрети професії в німецьких зодчих і дві третини своїх робіт виконав в Україні. Його учнем і послідовником був український архітектор Іван Григорович Григорович-Барський. І досі в Києві височіють споруди, виконані за його проектами: Покровська та Набережно-Микільська церкви, фонтан Самсон на Подолі. Він також проводив будівельні роботи в Кирилівському монастирі, реконструював церкву Богородиці Пирогощі в Києві, спорудив собор Різдва Богородиці та будинок полкової канцелярії в Козельці та Спасо-Преображенський собор у Золотоноші.

Будівництво великої кількості храмових споруд потребувало для їхнього декорування творів образотворчого мистецтва. У різних куточках Лівобережної України утворювалися осередки іконописного мистецтва, колективні й безіменні автори розмальовували високохудожні іконописи, які вражали своєю майстерністю. Українські живописці засвоювали ренесансно-барокові особливості живопису, але наповнювали їх місцевим колоритом, чим сприяли збереженню національних художніх традицій.

Довершених мистецьких форм досягли художники при розписі церков Троїцької в Чернігові та Преображенської в Сорочинцях тощо.

З розвитком книгодрукування в Україні в XVІІ-XVІІІ ст. активно розвивається граверне мистецтво. Найвизначнішими його представниками стали Олександр і Леонтій Тарасевичі, Іван Щирський, Григорій Левицький (батько Дмитра Левиць- кого), Іван Мігура, Никодим Зубрицький. У своєму ремеслі вони спиралися на новітні європейські досягнення, але зберігали та розвивали народні традиції.

Бароко в музиці виявлялося в засвоєнні прийомів церковного багатоголосного співу, який у попередні століття зародився в Західній Європі. У братських школах, колегіумах та академіях готували співаків для півчої в церквах, при навчальних закладах діяли хори й оркестри. На теренах України працювали три найвідоміші центри музичної підготовки: Січова співацька школа, Києво-Могилянська академія та Глухівська музична школа. Після навчання в цих закладах найбільш здібних хлопчиків забирали до придворної капели в Петербурзі.

Вихованцями Києво-Могилянської академії були відомі українські композитори Максим Березовський та Артем Ведель, Глухівської музичної школи — Дмитро Бортнянський. Їхня творчість спиралася на українські фольклорні традиції, але водночас вийшла далеко за національні межі й сягнула європейських висот.

Пам'ятники Максиму Березовському і Дмитру Бортнянському в Глухові

ü За допомогою знань, отриманих на уроках історії України й мистецтва, розкажіть про внесок Максима Березовського і Дмитра Бортнянського у світову музичну культуру. Поміркуйте, чому пам'ятники цим митцям установлені саме в Глухові на Сумщині.

Читаємо із задоволенням

Життя, творчість і смерть таємничого майстра Пінзеля цікавить багатьох. Якою він був людиною? Як жив? Ми достеменно навіть не знаємо, як звучить його ім'я.

Дія авантюрного роману Євгенії Кононенко „Жертва забутого майстра” відбувається у наш час. Сучасники блукають Львовом і шукають спадщину Пінзеля — як містичним, так і раціональним шляхом. Дослідники рухаються маршрутом, який можна намалювати на мапі сучасного Львова. „Головна інтрига в історії про Пінзеля — його зникнення, — розповідає Є. Кононенко. — Узагалі немає даних, що він помер. Він міг просто імітувати власну смерть. На це були причини — наприклад, нещасливий шлюб. Другою інтригою Пінзеля Євгенія Кононенко називає його творчість — у ній поєднується божественне і демонічне.

Скульптури з дерева — жанр, який ніколи не був популярний в Україні. Але у Європі саме такі роботи найбільше цінуються зараз.

Переконані, що цей мистецький детектив захопить вас образом таємничого українського Мікеланджело.






Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.