Українська література. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації - Куриліна О.В. 2020

Збірка Зів'яле листя (1896)
Іван Франко (1856-1916)
Література кінця ХVIII-початку ХХ століття

Всі публікації щодо:
Франко Іван

Вийшла з підзаголовком “лірична драма”. Поділяється вона на три цикли, образно названі “жмутками”. До неї увійшла інтимна поезія, що створювалася впродовж попередніх десяти років і відбила деякі моменти особистого життя І. Франка. “У Франка є прекрасна річ - лірична драма “Зів'яле листя”. Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чуства і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настрою”. (М. Коцюбинський.)

Лірична драма складається з 3-х жмутків (розділів). Це особиста драма І. Франка. Основою її стало неподілене кохання поета до Целіни Зигмунтовської, яке принесло Франкові велику радість і спопеляюче страждання.

Загальна тема збірки - муки розбитого серця.

У членуванні розділів-жмутків закладена природну циклічність (весна, літо, осінь-зима). Вони ніби повторюють ідеальну гармонію повноти людського життя. Жмутки позначені завмиранням, пригасанням “молодої любові”.

I жмуток віршів перейнятий весняними тонами “молодої любові” з її життєдайною силою, коли сама інерція любові, навіть нерозділеної, дає відчуття сили, натхнення, найкращих снів.

II   жмуток - це поезія літа, рефлексія-спогад, у якій розривається душа й тіло, а страждання душі набувають універсального характеру.

III   жмуток - поезія зимового подиху старості, коли руйнується сама світобудова, у центрі якої стояв ідеал, а уявна смерть стає проекцією власної долі. Цей жмуток сповнений уже не людського, а всесвітнього розчарування. Сила внутрішнього роздвоєння стає страшним прокльоном усьому життю, красі, любові, творчості. Це своєрідне повернення “з небес на землю”.

“Чого являєшся мені у сні?”

Ллірична перлина збірки, написана у формі внутрішнього монологу, щиросердної сповіді зраненої душі. Це глибокі юнацькі переживання, біль безнадійно закоханого серця. Пекучий біль і невимовні жалі від неподіленого кохання і перших розчарувань мимохіть викликають докори, які зриваються з уст ліричного героя. Ліричний герой уже готовий ненавидіти її за відчуття ілюзії:

Чого являєшся мені   

У сні?   

В житті ти мною згордувала,

Моє ти серце надірвала,   

Із нього визвала дні

Оті ридання голосні...

Але сила почуття, сила кохання перемагають особисту образу, і юнак благає, щоб кохана приходила хоча б уві сні до нього. Він не може існувати без солодкої омани, без якої світ для нього зробився б порожнім:

Так най те серце, що в турботі,

Неначе перла у болоті.

Марніє, в'яне, засиха, -

Хоч в сні на вид твій оживає,

Хоч в жалощах живіше грає...

Поезія сприймається як епілог до втраченого кохання і вражає драматизмом та глибиною почуттів.

Поезія витримана в дусі народної творчості, тому була покладена на музику й стала піснею.