Українська література. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації - Куриліна О.В. 2020
Твір Пам'яті тридцяти
Павло Тичина (1891 - 1967)
Література ХХ століття
Всі публікації щодо:
Тичина Павло
Увійшов до збірки “Сонячні кларнети”.
Вірш присвячено бійцям київського Студентського Куреня, які полягли в нерівнім бою з військами більшовицької армії, що відбувся 29 січня 1918 року біля залізничної станції Крути під селищем Крути (за 130 км від Києва, 18 км на схід від Ніжина). Бій тривав 5 годин між чотирьохтисячним підрозділом Червоної гвардії під проводом есера Муравйова та загоном курсантів, яких було всього чотириста. Тридцять знайдених пізніше тіл полеглих юнаків було перевезено до Києва й поховано 19 березня 1918 року на Аскольдовій могилі над Дніпром.
Павло Тичина називає молодих захисників України цвітом нації, а тих, хто розстріляв юнаків, - зрадниками, каїнами (братовбивцями).
У вірші звучить своєрідне пророцтво щодо майбутнього української нації: “по кривавій по дорозі нам іти у світ”. Саме так автор висловив власне бачення тих змін, які чекають на Україну після приходу до влади більшовиків.
За родовою ознакою цей твір належить до лірики. За жанром - ліричний вірш.
Тема: зображення самопожертви заради рідної країни.
Ідея: утвердження патріотизму й гуманізму, осуд жорстокості, терору, класової ненависті.
Художні засоби:
1) обрамлення (однаковий початок і кінець твору): “На Аскольдовій могилі Поховали їх”;
2) риторичні запитання й оклики: “На кого завзявся Каїн?”, “Боже, покарай!”;
3) епітети: “коханий край”, “український цвіт”, “по кривавій по дорозі”;
4) метафори: “По кривавій по дорозі Нам іти у світ”, “Квітне сонце, грає вітер І Дніпро-ріка...”;
5) віршовий розмір - хорей.
На Аскольдовій могилі На кого завзявся Каїн?
Поховали їх — Боже, покарай! -
Тридцять мучнів українців, Понад все вони любили
Славних, молодих... Свій коханий край.
На Аскольдовій могилі Вмерли в Новім Заповіті
Український цвіт! - 3 славою святих, -
По кривавій по дорозі На Аскольдовій могилі
Нам іти у світ. Поховали їх.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? –
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка...