Українська література 100 тем

11. ХАРАКТЕРНІ РИСИ ТА ОЗНАКИ РОМАНТИЗМУ

Романтизм — новий напрям XVIII-XIX ст., протилежний класицизму.

! У Центральній та Східній Європі національно-визвольний рух, а також взаємовідносини особистості з національним колективом стали домінантою романтизму. Національна свідомість в Україні пробудилася під впливом творів згадуваного періоду, оскільки напрям зародився в умовах антисамодержавного руху.

Основні риси романтизму:

• раціоналізм доби Просвітництва заперечується;

• ідеалізм;

• вільна побудова творів;

• почуття отримують культове місце;

• ліричні та ліро-епічні форми;

• інтенсивне використання фольклорних сюжетів, образів, жанрів, художньо-технічних прийомів;

• зацікавленість фантастикою, увага до екзотичних картин природи тощо.

Перші вияви українського романтизму:

• О. Бодянський:

«Історія Русів» (1846);

• О. Павловський:

«Грамматика малороссийского наречия» (1818);

• Харківська школа романтиків:

І. Срезневський, О. Шпигоцький та ін.

Представники українського романтизму.

• «Руська трійця» (М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький):

«Русалка Дністровая» (1837).

• Послідовники «Руської трійці»:

А. Могильницький, М. Устиянович, О. Духнович.

• Літературні трибуни романтизму в Україні:

«Киевлянин», «Ластівка», «Сніп», «Южно-русский сборник».

• П. Куліш:

«Чорна рада».

• М. Костомаров:

«Сава Чалий», «Переяславська ніч».

! Руська трійця — галицьке літературне угрупування, яке з'явилося в добу романтизму і мало виразний слов'янофільський і демократичний характер.

Діяльність «Руської трійці» викликана як соціально-національним поневоленням українців в Австрійській імперії, так і пробудженням інших слов'янських народів.

Особливо шанували члени літературного угрупування «Енеїду» І. Котляревського, фольклорні збірки М. Максимовича й І. Срезневського, граматику О. Павловського, а також твори харківських романтиків.

Істотна заслуга «Руської трійці» — видання альманаху «Русалка Дністровая» (1837 р., Будапешт), що замість язичія впровадила в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу.

√ Розвиток інтимної, пейзажної, громадянської лірики:

В. Петренко, «Небо»:

«Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:

Чому я не сокіл, чому не літаю,

Чому мені, Боже, ти крилець не дав?

Я б землю покинув і в небо злітав...».

Є. Гребінка, «Українська мелодія»:

«Ні, мамо, не можна нелюба любить!

Нещасная доля із нелюбом жить.

Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти!

Хай лучче я буду ввесь вік дівовати!».

! Провідну роль в утвердженні романтизму в Україні дослідники напряму віддають П. Кулішеві та Т. Шевченку.

! Романтичні ідеї продовжили своє життя у творах Лесі Українки (XIX ст.), а також О. Близька, Ю. Яновського, М, Хвильового, Олени Теліги, М. Вінграновського та ін. (XX ст.)