Українська література 100 тем

ХАРАКТЕРНІ РИСИ ТА ОЗНАКИ РОМАНТИЗМУ

Романтизм — новий напрям XVIII-XIX ст., протилежний класицизму.

! У Центральній та Східній Європі національно-визвольний рух, а також взаємовідносини особистості з національним колективом стали домінантою романтизму. Національна свідомість в Україні пробудилася під впливом творів згадуваного періоду, оскільки напрям зародився в умовах антисамодержавного руху.

Основні риси романтизму:

• раціоналізм доби Просвітництва заперечується;

• ідеалізм;

• вільна побудова творів;

• почуття отримують культове місце;

• ліричні та ліро-епічні форми;

• інтенсивне використання фольклорних сюжетів, образів, жанрів, художньо-технічних прийомів;

• зацікавленість фантастикою, увага до екзотичних картин природи тощо.

Перші вияви українського романтизму:

• О. Бодянський:

„Історія Русів“ (1846);

• О. Павловський:

„Грамматика малороссийского наречия“ (1818);

• Харківська школа романтиків:

І. Срезневський, О. Шпигоцький та ін.

Представники українського романтизму.

• „Руська трійця“ (М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький):

„Русалка Дністровая“ (1837).

• Послідовники „Руської трійці“:

А. Могильницький, М. Устиянович, О. Духнович.

• Літературні трибуни романтизму в Україні:

„Киевлянин“, „Ластівка“, „Сніп“, „Южно-русский сборник“.

• П. Куліш:

„Чорна рада“.

• М. Костомаров:

„Сава Чалий“, „Переяславська ніч“.

! Руська трійця — галицьке літературне угрупування, яке з'явилося в добу романтизму і мало виразний слов'янофільський і демократичний характер.

Діяльність „Руської трійці“ викликана як соціально-національним поневоленням українців в Австрійській імперії, так і пробудженням інших слов'янських народів.

Особливо шанували члени літературного угрупування „Енеїду“ І. Котляревського, фольклорні збірки М. Максимовича й І. Срезневського, граматику О. Павловського, а також твори харківських романтиків.

Істотна заслуга „Руської трійці“ — видання альманаху „Русалка Дністровая“ (1837 р., Будапешт), що замість язичія впровадила в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу.

√ Розвиток інтимної, пейзажної, громадянської лірики:

В. Петренко, „Небо“:

„Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:

Чому я не сокіл, чому не літаю,

Чому мені, Боже, ти крилець не дав?

Я б землю покинув і в небо злітав...“.

Є. Гребінка, „Українська мелодія“:

„Ні, мамо, не можна нелюба любить!

Нещасная доля із нелюбом жить.

Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти!

Хай лучче я буду ввесь вік дівовати!“.

! Провідну роль в утвердженні романтизму в Україні дослідники напряму віддають П. Кулішеві та Т. Шевченку.

! Романтичні ідеї продовжили своє життя у творах Лесі Українки (XIX ст.), а також О. Близька, Ю. Яновського, М, Хвильового, Олени Теліги, М. Вінграновського та ін. (XX ст.)