ТАРАС ШЕВЧЕНКО - ОСНОВОПОЛОЖНИК СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ - ЛІТЕРАТУРА кін. XVIII - 70-90-ті рр. XIX ст.

Українська література 100 тем

ТАРАС ШЕВЧЕНКО - ОСНОВОПОЛОЖНИК СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ - ЛІТЕРАТУРА кін. XVIII - 70-90-ті рр. XIX ст.

Тарас Григорович Шевченко (9 березня 1814 р. — 10 березня 1861 р.) народився у с. Моринці (Київська губернія, нині Черкаська обл.), помер у Санкт-Петербурзі. Проявив себе як письменник (поет, прозаїк, драматург), художник (живописець, гравер), громадський діяч, етнограф і фольклорист.

Періодизацію творчості Шевченка вперше обґрунтував Іван Франко, який поділив її на чотири періоди.

І період — рання творчість (1838-1843):

• лірична поезія: „Перебендя”, „До Основ'яненка”;

• балади: „Причинна”, „Тополя”, „Утоплена”;

• соціально-побутові та історичні поеми: „Катерина”, „Іван Підкова”, „Гамалія”, „Тарасова ніч”, „Гайдамаки”;

• драматичні твори: „Назар Стодоля”.

II період — період „Трьох літ” (1843-1847):

„Розрита могіхла”, „Чигирине, Чигхірине”, „Сон”, „Великий льох”, „Кавказ”, „І мертвим, і живим...”, „Холодний Яр” тощо.

III період — життя і поетична творчість періоду заслання (1847-1857): цикл „В казематі”, поезії „Мені однаково”, „В неволі тяжко”, „Мені тринадцятий минало”, „І виріс я на чужині”, „Хіба самому написать”, „І золотої й дорогої”, поеми „Варнак”, „Іржавець” тощо.

IV період — останні роки життя і поетичної творчості (1857-1861): поеми „Неофіти”, „Юродивий”, „Марія” тощо.

√ Твори Т. Г. Шевченка належать до романтизму та реалізму.

Мотиви у творчості:

• Україна, її доля:

„Та неоднаково мені, / Як Україну злії люди / Присплять, лукаві, і в огні / Її окраденою збудять...”;

• краса рідної землі;

• спогади про героїчне минуле;

• сподівання на краще, надія:

„Оживуть степи, озера, / І не верстовїї, / А вольнії, широкії / Скрізь шляхи святії / Простеляться...”;

• палка ненависть до гнобителів рідної землі;

• працелюбність, душевна та зовнішня краса простих людей:

„Дівчата вийдуть воду брать, / І сонце гляне — рай та й годі!”;

• заклик до боротьби;

• місце поета у суспільстві;

• зламані жіночі долі;

• світле кохання;

• казкові мотиви.

! У земному світі Кобзаря було місце не тільки для страждань, але і для кохання — вірного і щирого.

• Уже в ранніх баладах Шевченко оспівав таке кохання, яке не може подолати смерть:

„Єсть серце єдине, серденько дівоче, / Що плаче, сміється, і мре, й оживає, / Святим духом серед ночі / Понад ним витає...”.

• Мальовничі картини української природи — тло для поета:

„Зацвіла в долині / Червона калина, / Ніби засміялась / Дівчина-дитина. / Пташечка зраділа / І защебетала...”:

Мовні засоби у творчості Шевченка: злиття пісенного фольклору і усної оповіді; численні історизми, архаїзми, біблеїзми, вживання протиставлень, евфемізмів, гіперболи, пісенні повтори, ампліфікації; іронічність та сатиричність викладу, часом до карикатуризму, подекуди притчова форма викладу тощо.

! Слова Т. Шевченка — поза часом і просторовими межами, І вони звернені до всіх, хто бореться за свою незалежність.






Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.