Українська література 100 тем

ТАРАС ШЕВЧЕНКО. ПОЕМА КАВКАЗ - ЛІТЕРАТУРА кін. XVIII - 70-90-ті рр. XIX ст.

√ „Кавказ” (18.11.1845) — умовно політично-сатирична поема (ліро-епос, реалізм), оскільки в ній немає сюжету, а побудова твору відбувається у вигляді прихованого діалогу (або монологу), тому твір можна визначити як поему-сонату, інвективу, медитацію, оду.

Тематично поема пов'язана з війною царської Росії на Кавказі (1817-1864) та загибеллю друга Якова де Бальмена, якому „не за Україну, а за її ката довелось пролить кров добру, не чорну. Довелось запить з московської чаші московську отруту!”.

Ідея поеми — засудження війни на Кавказі, уславлення кавказців як оборонців свободи, які „свої гори” не віддали, на відміну від українців, котрі не втримали „степ і Дніпро”; розвінчання міфу про росіян як „християнських просвітителів”.

Мотиви: прометеїзм, цінність свободи, справжні ідеали, вміння задовольнятися малим, смерть, прийдешнє, ненаситність людей, імперська політика, несправедлива сатанинська влада.

Образна система поеми:

• люди: ліричний герой (викриває облудність царату, підтримує кавказців, жалкує про невдачу свого народу); російський цар (усе лихе, аморальність), який намагається забрати в кавказців свободу;

• міфологічні істоти: Прометей — титан, вогненосець, його серце „знову оживає і сміється знову”;

• природа: Кавказькі гори, Сибір;

• предмети і явища: сакля, чурек; тюрми тощо.

Образи-символи:

• Прометей: нескореність, любов до людей призвела до розп'яття;

• Icyc Христос: терпіння, любов до людей призвела до розп'яття;

• Кавказ: свобода;

• чурек і сакля: хліб і домівка — символи свого, незалежності.

! Викриття гнилої сутності Російської імперії, яка прагне захопити усе навколо, видаючи загарбництво за просвітництво і руку допомоги:

„До нас в науку! Ми навчим, / Почому хліб і сіль почім! / Ми християни: храми, школи, / Усе добро, сам бог у нас! / Нам тільки сакля очі коле: / Чого вона стоїть у вас, / Не нами дана...”.

Композиція: 5 частин, розділених на інтервали, зі зміною тональностей — поглядів на війну ліричного героя і царя.

! Монолог загарбника, який презентує картину „перевернутого І світу”, спокушаючи ним кавказців, — центральний у поемі.

√ Т. Шевченко використовує силабо-тонічну із відхиленнями до силабіки систему віршування, з різним віршованими розмірами у різних частинах.

Художні засоби виразності:

• епітети, гіперболи, метафори, риторичні фігури тощо;

• засоби творення комічного: бурлеск, гротеск, іронія, сарказм, сатира у сукупності палко викривають царизм, деспотизм, клерикалізм, шовінізм.

! Сатира переростає у сарказм, коли Шевченко співає „славу” „хортам і гончим, і псарям, і нашим батюшкам-царям”, порівнюючи царя із псом або погоничем псів, які знущаються над людьми.