ТАРАС ШЕВЧЕНКО. ПОСЛАННЯ І МЕРТВИМ, I ЖИВИМ, I НЕНАРОЖДЕННИМ - ЛІТЕРАТУРА кін. XVIII - 70-90-ті рр. XIX ст.

Українська література 100 тем

ТАРАС ШЕВЧЕНКО. ПОСЛАННЯ І МЕРТВИМ, I ЖИВИМ, I НЕНАРОЖДЕННИМ - ЛІТЕРАТУРА кін. XVIII - 70-90-ті рр. XIX ст.

√ Повна назва громадянсько-патріотичного, соціально-політичного ліро-епічного послання (14.12.1845, написане в період „Трьох літ”) — „І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і но в Україні моє дружнєє посланіє”.

Причина написання послання — розуміння, того, що ворогами України є не лише чужинці, цар. завойовники, а й українці, що деградували:

мертві, живі, ненароджені „оглухли, не чують; кайданами міняються, правдою торгують”.

√ Послання має епіграф, в якому, власне, констатується ідея:

„А ще кто речеть, яко люблю Бога, а брата своего ненавидить, ложь есть” (Соборно[е] посланіє Іоанна. Глава 4, с. 20).

√ Послання впроваджує ідеї:

• викриття українських безхребетних інтелігентів; передбачення майбутніх діянь кращих синів вітчизни;

• утвердження думки про власний розум і освіту:

„І чужому научайтесь,

й свого не цурайтесь...”;

• піднесення ролі матері й оспівування Батьківщини; заклик до самостійного осмислення історичного минулого України;

• пророкування відплати тим, хто знехтував Батьківщиною.

Образи у поемі:

• людей: мати; діти; братопродавці; німець; Брут; Коклес; Коллар; Шафарик; Ґанка, слав'янофіли;

• об'єктів історії та культури: Трапезунд; Синоп, Польща, Варшава; Москва; Запоріжжя, Січ, Дніпро, Україна.

! Образи-символи значною мірою символічно-асоціативні.

Композиція послання (на частини твір поділяється умовно):

• епіграф: констатація ідеї;

• вступ: заклик ліричного героя любити Батьківщину і народ;

• викривальна частина: ліричний герой саркастично говорить про еліту того періоду;

• підсумок-проповідь: вказівка ліричного героя на засади достойного життя еліти і підсумок попередніх міркувань;

• заключна частина: висловлення перестороги-заклику ліричним героєм щодо об'єднання народу та інтелігенції заради рідної землі.

! • Засудження автором дворян, які плазують перед іноземними авторитетами:

„У чужому краю / Не шукайте, не питайте / Того, що немає / І на небі, а не тілько На чужому полі...”.

• Монологом-звертанням Шевченко застерігає українське панство і пророкує неминучу помсту:

„Схаменіться! / будьте люди, / Бо лихо вам буде. / Розкуються незабаром / Заковані люде, / Настане суд, заговорять / І Дніпро, і гори! / і потече сторіками / Кров у синє море...”.

Художні засоби виразності:

• засоби комічного: іронія, сарказм, гротеск;

• лексичні засоби: старослов'янізми, історизми, вульгаризми;

• фігури і тропи: епітети, порівняння, метафори, метонімії, синекдохи; анафора, антитеза, риторичні фігури.

Система віршування: силабічна з елементами силабо-тоніки, „шевченківський вірш”.






Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.