Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Історія української літератури: епоха Бароко (XVII-XVIII ст.) - Ігор Ісіченко 2011
Віршові послання до о. Івана Филиповича
Метафізична поезія
Всі публікації щодо:
Давня українська література
Збереглося три віршові послання о. Івана Некрашевича до гнідинського священика Івана Филиповича з різних нагод: не поверненого каламаря, наближення Різдва, іменин. Гнідин - сусіднє село, розташоване за кілька кілометрів від Вишеньок. Отже, о. Іван Филипович був найближчим сусідом письменника зі священиків, що належали до київського єпархіяльного клиру.
«Письмо, написанное к Івану Филѣповичу» з’явилося з приводу суто побутового конфлікту, такого характерного для провінційного священичого середовища. Сусід забрав у автора каламар (чорнильницю) й відмовляється не лише повернути його, але й визнати своєю провину. Іван Некрашевич використовує традиційний 13-складовий силабічний вірш з переважно дієслівною жіночою римою. Він звинувачує адресата в порушенні священичої етики:
Вашець же, видно, не пoп, також ни попович,
Но совсѣм прост человѣк, Іван Филипович (Хрестоматія, с. 608).
Водночас автор визнає існування в народі критичної оцінки священичої моралі, закріпленої прислів’ям «поп, что видит в людей, тотчас в карман берет». Щоправда, обікрадений Іван Некрашевич на власному прикладі спростовує цю критичну оцінку - «собственнаго бо другой защитить не смѣєт». Цілком у дусі народної гумористичної культури він гнівно бажає кривдникові: «Взял на то мой каламар, чтоб там и залился». А принагідно, згадуючи, що б у нього ще можна було вкрасти, священик перелічує найцінніші книги з його бібліотеки:
Имѣю я тестамент, лѣтопись ростовскій,
Біблію священную, мал труд богословскій
И другіє книжицы... (Хрестоматія, с. 608).
Послання з нагоди Різдва, датоване 19 грудня 1791 р., має цілком інший характер. Очевидно, конфлікт між сусідами-священиками тривав недовго. За своїм змістом це запрошення в гості на Різдвяні свята, адресоване не лише о. Іванові Филиповичу, але й його синові Петрові та дякові гнідинської парафії Степанові Криницькому. Автор звертається до народнопісенного коломийкового вірша - 14-складового силабічного вірша, кожен рядок якого розбивається цезурами на три групи складів, а суміжні рядки поєднуються римою - часто жіночою, хоча й не обов’язково. Схема вірша: (4+4+6) 2.
В дусі барокової гри автор записує віршем і адресу на конверті, і власне ім’я:
Писав Іван,
Бо вміє сам -
Навчився у школі.
Годі писать,
Як прозивать -
Він вам всім знайомий (Укр. літ. XVIII ст., с. 248).
Вірш починається прямим і безпосереднім запрошенням на гостину в різдвяні дні, що настануть за тиждень. Причому автор не забуває згадати, що між Вишеньками й Гнідиним уже розчищено дорогу й сусіди можуть безперешкодно завітати до нього:
Отець Іван,
Петро й Степан,
З своїми жінками,
Просим до нас
Хотя на час
Приїхать святками.
Будем гулять
І зухвалять
Рожденного Бога.
Уже од вас Просто до нас
Зроблена дорога (Укр. літ. XVIII ст., с. 245).
Майбутнє святкування описане мовою народної карнавальної культури. Згадуються тут і «калинівка» (настоянка на калині), і випиті чарки - «то по парці», «хоть і по п’ять», і застольні співи - «усі разом грянем». Однак дещо парадоксально автор запрошує самим святкуванням дати взірець культури відпочинку, священичої поведінки, котра торує людям шлях до неба. Перебування ж у Небесному Царстві описується за допомогою метафори, запозиченої з великоднього канону:
Пиво нове
З ребр Христових
Будем попивати (Укр. літ. XVIII ст., с. 248).
Отже, елементи бурлеску входять до властивого вже просвітительській стратеґії літературної творчости конструювання моделі етичного ідеалу, втіленого в конкретних образах, - у цьому разі, представників священичого стану.
Третій твір, адресований о. Іванові Филиповичу, - віршове привітання з іменинами: «Письмо, писанеє к гнідинському священику Іоанну Филиповичу во время його іменин». Істотно менший за обсягом за попередні, вірш має жартівливий характер, що спонукає до активнішого насичення його бурлескними образами й мотивами. Ці елементи зосереджені довкола центрального мотиву щедрого святкування, на яке сподівається автор. Серед них - «добренька [горілка]», «варенушка», «горілочка», «великий стакан», «бокал». Підпис містить такі властиві іронічному стилеві Івана Некрашевича травестійні мотиви:
Писав тезко з тезкою, з зятем і сестрою,
Поздоровляємо вас віршею такою.
Місяця небесного, сього ж таки року,
А числа, що у книжці написано у строку (Укр. літ. XVIII ст., с. 248).
Автор вдається до 13-складника, яків першому з віршів, хоча тут уже значно переважає іменникова рима. Рима переважно точна, жіноча. Схема вірша: (7+6) 2.
Усі три поетичні твори засвідчують природну присутність у побутовій культурі українського священства, вихованого Київською академією, силабічного віршування як істотного компонента комунікації, сиґналу причетности до станової субкультури «старосвітських батюшок», згодом так майстерно описаних Іваном Нечуєм-Левицьким.
