Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Історія української літератури: епоха Бароко (XVII-XVIII ст.) - Ігор Ісіченко 2011
Якоб Буркгардт (1818-1897)
Бароко - альтернатива Ренесансу
Історія вивчення епохи бароко
Всі публікації щодо:
Давня українська література
Історія наукової інтерпретації бароко починається у др. пол. XIX ст. Тоді вже сформувалася міцна традиція дослідження культури Ренесансу. Саме це стало вихідною позицією для звернення до мистецтва бароко. Першими дослідниками мистецтва XVII-XVIII ст. стали авторитетні фахівці з культури Ренесансу, і пошук самобутніх рис Бароко відбувався через його порівняння з попередньою епохою.
Визначний швейцарський дослідник епохи Ренесансу Якоб Христоф Буркгардт (Jakob Christoph Burckhardt) - автор уславлених досліджень «Культура і мистецтво Ренесансу в Італії»12 (1860) та «Історія Ренесансу в Італії»13 (1867). Протягом 1844-1893 рр. він викладав загальну історію в Базельському університеті.
Буркгардт народився в Базелі, але освіту здобув у німецьких університетах - у Берліні та Бонні. Він вивчав богослов’я, історію та мистецтво. Потім працював у Базельському університеті. Італійське Відродження Буркгардт вважав першим зрілим виявом духу Нового часу, виводячи модерний світогляд з його індивідуалізмом із культури Відродження. Завдання історика він убачав перш за все в загальній оцінці й синтезі подій минулого, звертаючи увагу на психологію й етичні цінності минулих епох. Буркгардт розглядає державу, релігію та культуру в їхніх стосунках, де культура «являє собою світ руху, світ свободи». Вплив Буркгардта помітно позначився на Фрідріху Ніцше, який слухав його лекції після переїзду до Базеля в 1868 р. Згодом обидва науковці підтримували дружні стосунки, листувалися. Попри різкі оцінки Ніцше більшости сучасних науковців, він визнавав Буркгардта одним із рідкісних винятків у цьому середовищі й ставився до нього з пошаною. Сам Буркгардт відгукнувся про лекції Ніцше словами: «Такого вчителя вже не буде серед базельців».
У дослідженні «Чічероне»14 (1855) Буркгардт дав синтетичний образ барокового стилю до певної міри принагідно. Буркгардт як історик Відродження змушений окремо пояснювати, чому він приділяє увагу мистецтву XVII ст., що вважалося занепадницьким, диким, неспівмірним із попередніми епохами, виводить Бароко з Ренесансу як його пізню й звироднілу фазу. Розвиваючи тезу про своєрідність і неповторність італійського Ренесансу, Буркгардт твердив про його типологічну відмежованість від культурного розвитку попередньої та наступної епох.
12 Burckhardt Jacob. Die Kultur und Kunst der Renaissance in Italien: Ein Versuch. - Klosterneuburg; Wien; Leipzig, 1860. - 888 p.
13 Burckhardt Jacob. Geschichte der Renaissance in Italien. - Stuttgart: Ebner & Seubert, 1878. - 414 s.
14 Burckhardt Jacob. Der Cicerone: Eine Anleitung zum Genuss der Kunstwerke Italiens. - Basel: Schweighauser’sche Verlagsbuchhanglung, 1855. - 504 p.
