Історія української літератури: епоха Бароко (XVII-XVIII ст.) - Ігор Ісіченко 2011

Корнеліус Ґурліт (1851-1938)
Бароко - альтернатива Ренесансу
Історія вивчення епохи бароко

Всі публікації щодо:
Давня українська література

Корнеліус Ґурліт (Cornelius Gustav Gurlitt), німецький історик мистецтва й культури, - піонер широкого дослідження мистецтва XVII-XVIII ст. У книзі «Історія стилю бароко, рококо й класицизму»¹⁵ (1887-1889) він розвивав уявлення про бароковий стиль в архітектурі. За допомогою цього поняття Ґурліт характеризує явища соціальної та релігійної історії, побутових стосунків. Концепція бароко в Ґурліта зорієнтована культурно-історично. Бароко характеризується як стиль, що, «засновуючись на наслідуванні людей давнини шляхом свідомо вільного, по-сучасному багатоманітного трактування архітектурної ідеї, вів до витончености форм вираження, доведеної врешті-решт до безумства»¹⁶. Своєю книгою Ґурліт багато в чому визначив подальше формування уявлень про роль і місце культури XVII-XVIII ст. в історії світової культури.

¹⁵ Gurlitt Cornelius. Geschichte des Barockstils, des Rococo und des Classicismus. - Stuttgart, 1887-1889.

Пізніше дослідження Ґурліта - «Авґуст Сильний. Життя одного князя епохи німецького Бароко»¹⁷ (1924). Це добірка нарисів з різних сфер історичної дійсности кін. XVII - поч. XVIII ст., об’єднана символічною постаттю саксонського курфюрста (князя) Авґуста II Сильного (1670-1733), першого польського короля саксонської династії, який брав участь у Північній війні 1700-1721 рр. як союзник московського царя Петра І. За часів Авґуста Сильного внаслідок війни з Османською імперією було підписано договір, за яким до Речі Посполитої відійшли Поділля та частина Правобережної України.

Поняттям бароко автор позначає єдність усіх сторін дійсности епохи Авґуста Сильного, яка до Ґурліта по-справжньому не привертала увагу дослідників. Стиль тут розглядається як наочно виявлюваний принцип організації культури, її самопобудови, що реалізується відповідною формою. Існування «барокового князя» розкриває собою прикмети й сам принцип бароко. Історик показує, як уявляли Авґуста на зламі XVII-XVIII ст., як визначався його образ соціяльно-культурною системою і як образ суб’єктивно породжувався в літературі та суспільній думці. Новий тип людини виникає в перебігу боротьби за досягнення єдности віри й політики та спроб реконструювати (реінтеґрувати) середньовічну християнську єдність культури. Культура бароко виділена головно з історико-релігійної точки зору. Її сутність Ґурліт вбачає в перенесенні акценту з дійсного на бажане. Бароко постає своєрідним попередником європейського романтизму.

¹⁶ Gurlitt Cornelius. Geschichte des Barockstils, des Rococo und des Classicismus. - Stuttgart, 1887. - Bd. 1: Geschichte des Barockstils in Italien. - S. 7.

¹⁷ Gurlitt Cornelius. August der Starke: Ein fürstenleben zur Zeit des deutschen Barocks. - Dresden: Sibyllen-Verlag, 1924. - Bd. 1. - 416 s.; Bd. 2. - 359 s.