Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Історія української літератури: епоха Бароко (XVII-XVIII ст.) - Ігор Ісіченко 2011
Польща
Слов'янське бароко
Історія вивчення епохи бароко
Всі публікації щодо:
Давня українська література
У польській науці XIX ст. панувало критичне ставлення до літератури бароко як літератури епохи занепаду, що настала по Ренесансі. У збірнику «Зі студій над польською літературою»30 (1886) було вміщено дві статті Адама Белціковського, який протиставляв цій тезі твердження про народний характер рицарської епічної поезії та збагачення поетичних форм у літературі XVII ст. Першим ужив нове поняття для окреслення поетичної культури Анджея Морштина літературознавець Едвард Порембович (1893).
Етапне значення в новій інтерпретації літератури польського бароко мають наукові праці Олександра Брюкнера (1856-1939), визначного вченого-філолога, професора Львівського й Берлінського університетів, дійсного члена Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. Слідом за Порембовичем Брюкнер впроваджує термін «бароко» в численних дослідженнях і в синтетичних курсах «Нарис історії польської літератури»31 (1903) та «Історія польської народної літератури»32 (1924). У міжвоєнний час розвинув дослідження цієї епохи Роман Поллак, котрий розглядав літературні явища у категоріях Вельфлина, зіставляючи польські факти з поняттєвим апаратом, прийнятим у романських країнах. Тоді ж здійснює огляд цієї епохи Юліян Кшижановський, у статтях котрого бароко постає окремим літературним напрямом з високими художніми якостями. Згодом його образ епохи Бароко знайде втілення у фундаментальному історико-літературному курсі «Історія польської літератури. Алегоризм - передромантизм»33 (1939).
На повоєнні студії над польським бароко наклали відбиток методологічні постулати з’їзду полоністів 1950 р., де відповідна епоха визначалася як «література часів Контрреформації». Накреслюється тенденція відносити значну частину барокових текстів до літератури Реформації, межі якої було відсунено мало не до середини XVII ст. Однак науковий з’їзд полоністів 1958 р. розпочав нову дискусію й реабілітацію бароко.
30 Ze studiów nad literaturą polską. - Warszawa: T. Paprocki i S-ka, 1886.
31 Brückner Aleksander. Dzieje literatury polskiej w zarysie. - Warszawa, 1908. - T. 1. - 485 s.
32 Brückner Aleksander. Dzieje narodowej literatury polskiej. - Warszawa: Bibljoteka Polska, 1924 . - T. 1. - 164 s.
33 Krzyżanowski Julian. Historia literatury polskiej. Alegoryzm - preromantyzm. - Warszawa, 1939. - 654 s.
З дослідників останніх десятиріч можна виділити авторів університетських підручників «Бароко» Анджея Сайковського34 (1972) та Чеслава Гернаса35 (1980), а також Чеслава Мілоша, який в англомовному підручнику з історії польської літератури36 (1969) присвятив бароко окремий розділ. Низка статей про культуру епохи Бароко друкувалася в наукових збірниках «Studia Staropolskie». Варто принагідно згадати праці дослідника релігійного життя цієї доби Януша Тазбіра, автора монографій про емблематичну культуру Бароко Януша Дельца, а також Ядвіґу Соколовську, праця якої «Суперечки про бароко: В пошуках моделі епохи»37 (1972) мала важливе підсумкове значення для всіх, хто займався проблемами слов’янського бароко.
34 Sajkowski Alojzy. Barok. - Warszawa: PZWS, 1972. - 414 s.
35 Hernas Czesław. Barok. - Warszawa: Państwowe Wydawn. Naukowe, 1980. - 668 s.
36 Milosz Czeslaw. The History of Polish Literature. - London, 1969 (Part 4. Seventeenth Century: Counter-reformation and the Baroque).
37 Sokołowska Jadwiga. Spory o barok: W poszukiwaniu modelu epoki. - Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1971. - 372 s.
