Історія української літератури: епоха Бароко (XVII-XVIII ст.) - Ігор Ісіченко 2011

Росія
Слов'янське бароко
Історія вивчення епохи бароко

Всі публікації щодо:
Давня українська література

У Росії після Четвертого міжнародного конґресу славістів розгорнулася дискусія на тему слов’янського бароко в журналах «Русская литература», «Вопросы литературы», «Советское славяноведение». Автором найбільш емоційних статей був ленінґрадський дослідник Андрій Морозов³⁸. Він захоплено зображує стильові особливості бароко, наголошує на динамізмі нового стилю, його схильності до контрастів і антитез. Відчувається, що реабілітація літературознавчого терміну, нехтуваного російською наукою, здійснюється під певним впливом суспільної атмосфери СССР часів «боротьби проти культу особи Сталіна». Визначний російський філолог Ілля Голенищев-Кутузов (1904-1969), чия доповідь «Про літературу бароко у слов’янських країнах»³⁹ була однією з ключових у дискусії на Четвертому конґресі славістів, звернувся до слов’янського бароко після тривалого й плідного вивчення романських літератур.

³⁸ Морозов А. Маньеризм и барокко как термины литературоведения // Рус. литература. - 1966. - № 3. С. 28-43; Морозов А. Проблемы европейского барокко Ц Вопросы литературы. - 1968. - № 12; Морозов А. Основные задачи изучения славянского барокко. - Советское славяноведение. - 1971. - № 4. - С. 54-66.

³⁹ Голенищев-Кутузов И. Н. О литературе барокко в славянских странах II Голенищев-Кутузов И.Н. Славянские литературы: Статьи и исследования. - М.: Худож. лит., 1973. - С. 365-371.

Досвід багаторічного життя в Югославії, наукової праці в Італії та Франції доповнив суто академічні спостереження Іллі Голенищева-Кутузова живими враженнями про культурну спадщину барокового мистецтва не лише романських країн, а й слов’янського Дубровніка. І в статті «Бароко, класицизм, романтизм: Літературні теорії Італії XVII-XIX ст.»⁴⁰ цей науковець надав дискусії тонкого відчуття культурного контексту, в якому здійснювалося сприйняття естетики бароко літературами Східної та Південно-Східної Європи.

Беззастережний авторитет Дмитра Лихачова у світовій русистиці 1960-1970-х рр. надав його публікаціям із проблем бароко особливої ваги. І хоча XVII ст. не належало до пріоритетних напрямків дослідження Дмитра Лихачова, він узяв у дискусії діяльну участь, акцентуючи у своїх статтях⁴¹ на самобутності російського бароко, перебиранні ним на себе функцій Ренесансу, на посередницькій місії української літератури у стосунках Росії з Європою у XVII ст. Нарешті, Дмитро Лихачов першим використав концепцію бароко у своїй моделі історії російської літератури⁴². Цьому сприяв м’якший цензурний режим у Росії, який уможливлював використання наукових ідей Дмитра Чижевського й навіть дозволяв посилання на нього - для тогочасної колоніальної адміністрації УССР це був неприпустимий лібералізм.

Важливим осередком дослідження епохи Бароко в Росії став московський Інститут слов’янознавства і балканістики. Там виходять етапні для російського літературознавства наукові збірники «Слов’янське бароко»⁴³ (1979) та «Бароко у слов’янських культурах»⁴⁴ (1982). Вплив польських колеґ сполучався з активним використанням структурно- семіотичних підходів до аналізу літературного тексту, що вироблявся у взаємодії московського й тартуського філологічних середовищ, загальновизнаним лідером яких був проф. Юрій Лотман (1922-1993) із Тарту.

Московський славіст Людмила Софронова від студій над польською літературою приходить до зацікавлення українською шкільною драмою та загалом українським літературним бароко. Істотним внеском науковця в дослідження української драматургії та оновлення методики її вивчення стала монографія «Поетика слов’янського театру XVII-XVIII ст. Польща. Росія. Україна»⁴⁵ (1981). На суто українському матеріалі побудоване пізніше дослідження «Старовинний український театр»⁴⁶ (1996; укр. переклад - Львів, 2004). Крім низки статей на українознавчу тематику, Людмила Софронова видала книгу «Три світи Григорія Сковороди»⁴⁷ (2002). Українська полемічна та повчальна література епохи Бароко вивчається московською дослідницею Маргаритою Корзо.

⁴⁰ Голенищев-Кутузов И. Н. Барокко, классицизм, романтизм: Литературные теории Италии XVII-XIX веков // Вопросы литературы. - 1964. - № 7. - С. 104-126. Див. також: Голенищев-Кутузов И. Н. Романские литературы: Статьи и исследования. - М.: Наука, 1975. - С. 343-367.

⁴¹ Лихачов Д.С. Барокко и его русский (литературный) вариант XVII века // Рус. литература. - 1969. - № 2. - С. 18-45); Лихачов Д. С. Социально-исторические корни отличий русского барокко от барокко других стран // Сравнительное изучение славянских литератур: Материалы конф. 18 - 20 мая 1971 г. - М., 1973. - С. 381-390.

⁴² Лихачов Д. С. Развитие русской литературы X-XVII веков. - 3-є изд. - СПб.: Наука, 1998. - 206 с.

⁴³ Славянское барокко: Ист.-культ. пробл. эпохи - Москва: Наука, 1979. - 373 с.

⁴⁴ Барокко в славянских культурах. - Москва: Наука, 1982. - 351 с.

⁴⁵ Софронова Л. А. Поэтика славянского театра XVII - первой половины XVIII в. Польша, Украина, Россия. - Москва: Наука, 1981. - 263 с.