Історія української літератури: епоха Бароко (XVII-XVIII ст.) - Ігор Ісіченко 2011

Академічне літературознавство двадцятих років
Образ українського бароко в національному літературознавстві
Історія вивчення епохи бароко

Всі публікації щодо:
Давня українська література

Олександр Дорошкевич намагався застосувати соціологічний метод у широко вживаних і багато разів перевидаваних підручниках з історії української літератури. Йому належав підручник «Українська література» (1922), а «Підручник історії української літератури» (1924) був дозволений Наркомосвітою УССР до вжитку по робітничих факультетах, курсах та профшколах. Підручник харківського професора Володимира Коряка (Блюмштейна) «Нарис історії української літератури. Література передбуржуазна» (1925) кладе в основу періодизації літературного процесу схему зміни соціяльно-економічних формацій. Тут в історії української літератури виділяються «доба родового побуту», «доба раннього феодалізму», «українське Середньовіччя», «доба торговельного капіталізму». Інтерпретація текстів також базується на виділенні в кожному з них соціальних ідей, рис класової свідомости тощо. І Дорошкевич, і Коряк були згодом засуджені, а їхні книги вилучені з наукового й педагогічного вжитку. Адже використаний у них фактичний матеріал об’єктивно засвідчував інтеґрованість української літератури в загальноєвропейський культурний процес, безперервну тяглість літературного життя з часів княжого Києва, незалежність національного письменства від російського впливу аж до кінця XVIII ст.

У перебігу визвольних змагань 1917-1921 рр., попри побутову невлаштованість і нестабільність влади, відбувається формування Української академії наук, створеної в 1918 р. (з 1919 р. - Всеукраїнська академія наук). У складі УАН було організовано історико-філологічний відділ на чолі з академіком Миколою Петровим. До праці долучилися науковці старшого покоління: Михайло Грушевський, Дмитро Баталій, Микола Сумцов, Сергій Єфремов та ін. Політика українізації, що проводилася в окупованій совєтською Росією Наддніпрянській Україні, передбачала збереження відкритих під час визвольних змагань 1917-1921 рр. українознавчих кафедр і академічних структур. До 1929 р. УАН користувалася певного автономією.

Почалася публікація «Записок історико-філологічного відділу». Археографічна комісія розробила проект серії «Пам’ятки українського письменства», в якій встигла видати перший том літопису Самійла Величка. Завдяки Володимирові Перетцу було утворено «Товариство дослідників української історії, письменства і мови у Ленінґраді», в якому працювали Дмитро Абрамович, Варвара Адріянова-Перетц, Ігор Єрьомін. У 1926 р. Володимир Перетц став академіком УАН і за рік організував «Комісію давнього українського письменства». У ній працювало 12 науковців, зокрема Сергій Бугославський, Дмитро Абрамович, Микола Ґудзій, Варвара Адріянова-Перетц, Ігор Єрьомін. У серії «Пам’ятки мови та письменства давньої України», що її видавала комісія, вийшло чотири томи: твори про князів Бориса і Гліба, твори Івана Некрашевича, «Олександрія», Києво-Печерський патерик. Комісія існувала 10 років і після переведення Інституту Тараса Шевченка до Києва ввійшла до нього як відділ давньої української літератури (1936).

В українському мистецтвознавстві 20-х рр. бароко помічають і визначають як «національний стиль», передусім в архітектурі та графіці. Здійснюються спроби алюзій до барокового стилю в нових творах.

У столиці маріонеткової «Української Совєтської Соціалістичної Республіки» Харкові в 1926 р. утворився Інститут Тараса Шевченка - попередник сучасного Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Його очолив Дмитро Багалій. До праці в інституті залучається випускник і викладач Харківського університету Олександр Білецький (1884-1961). У 1916 р. Білецький виступив на педагогічному з’їзді в Харкові з доповіддю «Про викладання давньоруської літератури в середній школі», де намагався обґрунтувати тезу про виховну цінність літературної спадщини XI-XVII ст. А в 1923 р. він надрукував монографічну працю про початок української літературної драми - «Старовинний театр у Росії. Зародки театру в народному побуті й шкільному повсякденні Південної Руси-України»55. Пізніше ця праця перевидавалася під назвою «Зародження драматичної літератури в Україні»56.

55 Белецкий А. И. Старинный театр в России. 1. Зачатки театра в народном быту и школьном обиходе Южной Руси-Украины. — Москва: Изд-во т-ва «В. В Думнов, насл. Бр. Силаевых», 1923. - 103 с.

Олександр Білецький засвідчив свою політичну лояльність працею «К. Маркс, Ф. Енгельс та історія літератури»57 (1934). Два роки по тому він надрукував у журналі «Літературна критика» програмову статтю «Проблеми вивчення старовинної української літератури до кінця XVIII ст.», спрямовану проти концепцій безперервности літературного процесу в Україні та позакласових моделей культурного розвитку. У цій статті різко критично оцінюються праці Михайла Грушевського та Сергія Єфремова, яким приписуються теорії «безкласовости» й «безбуржуазности» української нації. Літературний процес включався в загальний контекст зміни суспільно-економічних формацій і класової боротьби. Література бароко узалежнювалася від феодально-церковної реакції, провідниками якої мали бути козацька старшина та вище духовенство. Стверджувалося, що клас феодалів застосував спрощену, формалістичну схоластику для захисту від загрози буржуазного розвитку. «Шкільна література XVII ст. стала носієм феодально-церковної реакції на Україні. Виявом цієї реакції в європейському мистецтві був стиль бароко. Барочною стала й українська література XVII ст. з усіма своїми основними жанрами»58, - писав Олександр Білецький.

Після розгрому Всеукраїнської Академії наук (1929-1934) протягом понад двадцяти років пам’ятки XVII-XVIII ст. практично не публікуються й не вивчаються. Після заслання Володимира Перетца в 1934 р. Комісія давнього українського письменства фактично припинила своє існування. Інститут Тараса Шевченка було реорганізовано 1936 р. в Інститут української літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Згодом його очолив Олександр Білецький (1939-1941, 1944-1961). Він упорядкував хрестоматію з давньої української літератури для філологічних факультетів, видану вже після Другої світової війни (1949). З 1938 р. почалася праця над п’ятитомною «Історією української літератури». Але підготовка перших двох частин, присвячених X-XVIII ст., завершилася вже в 1947 р., після появи постанови ЦК КП(б)У «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури в Нарисі історії української літератури», і цензура заборонила їхню публікацію. Авторський колектив на чолі із самим Олександром Білецьким був звинувачений у націоналістичних поглядах.

56 Білецький О. І. Зародження драматичної літератури в Україні // Білецький О. І. Зібрання праць: У 5 т. - К.: Наук, думка, 1965. - С. 277-353.

57 Белецкий А. И., К. Маркс, Ф. Энгельс и история литературы. - Москва: Мир, 1934. - 116 с.

58 Білецький О. І. Проблеми вивчення старовинної української літератури до кінця XVIII ст. // Літературна критика. - 1936. - № 1 (2). - С. 100.