Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Історія української літератури: епоха Бароко (XVII-XVIII ст.) - Ігор Ісіченко 2011
Освоєння теорії бароко
Образ українського бароко в національному літературознавстві
Історія вивчення епохи бароко
Всі публікації щодо:
Давня українська література
Поштовхом до початку активного зацікавлення українських дослідників феноменом бароко стає дискусія на IV конґресі славістів і її продовження в російській науковій пресі. Стимулювала барокові студії підготовка до святкування 250-річчя від дня народження Григорія Сковороди.
На початку 1970-х рр. у СССР з’являються перші спеціяльні статті, що застосовують термін «бароко» до українського літературного життя XVII-XVIII ст., хоча ще й не охоплюють цим терміном усього масиву вітчизняного письменства. Першу статтю «Про українське літературне барокко66»67 опублікував Іван Іваньо, змушений змінити літературознавчий фах на вивчення історії філософії. Дещо згодом Дмитро Наливайко, вже авторитетний на той час як історик зарубіжних літератур, публікує статтю «Українське барокко в контексті європейського літературного процесу XVII ст.»68. Виходять друком академічне зібрання творів Григорія Сковороди, повне зібрання творів Климентія Зіновієва, «Літопис Самовидця». Але після святкування 250-річчя народження Григорія Сковороди вивчення ареалу барокової літератури України припиняється до 1979 р. Причини цього мали аж ніяк не академічний характер: згортання українознавчих студій було викликане масовими арештами української інтеліґенції в січні 1972 р. і зняттям з посади першого секретаря Компартії України Петра Шелеста й звинувачення його книги «Україна наша Радянська» (1970) в «ідеологічних помилках», зокрема в «ідеалізації» минулого України та обстоюванні її самобутности.
66 За русифікованим українським правописом, запровадженим в СССР, було прийняте написання «барокко» за російським взірцем.
67 Рад. літературознавство. - 1970. - № 10.- С. 41-53.
У зв’язку з підготовкою до святкування 1500-річчя Києва, що фактично являло собою державну альтернативу 1000-річчю хрещення України, в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка в 1979 р. відновлюється відділ давньої української літератури. Його очолює Василь Микитась, а потім - Олекса Мишанич. Вдалося налагодити публікацію неперіодичних збірників наукових праць відділу. Відновлюється захист дисертацій з історії літератури епохи Бароко. Серед перших були дослідження Миколи Сулими, Ганни Павленко, Петра Білоуса. До проекту багатотомної збірки «Бібліотека української літератури», реалізованому київським видавництвом «Наукова думка», було включено томи «Українська література XVII ст.», «Українська література XVIII ст.» та збірник творів Григорія Сковороди. Було здійснено видання збірки ранньобарокової поезії «Українська поезія: кінець XVI - початок XVII ст.» (1978).
Редаґована Олексою Мишаничем збірка «Українське літературне барокко»69 (1987) знаменувала перегляд ставлення до наукової концепції цього стилю. Її назва була алюзією до класичної праці Дмитра Чижевського «Український літературний барок». А сама збірка містила праці, що охоплювали різножанрові явища національного письменства XVII-XVIII ст.
68 Рад. літературознавство. - 1972. - № 1. - С. 30-47.
69 Українське літературне барокко: Зб. наук, праць / Відп. ред. О. В. Мишанич. - К.: Наук, думка, 1987. - 301 с.
