Історія української літератури: епоха Бароко (XVII-XVIII ст.) - Ігор Ісіченко 2011

Етимологія назви
Стиль бароко й епоха бароко

Всі публікації щодо:
Давня українська література

Існують три основні версії походження терміну «бароко».

Згідно з першою, мистецький термін виник із латинського поняття «bаrосо» - позначення відомої з XIII ст. фігури силогізму, що веде до помилкових висновків. У схоластичній логіці так називався один із видів умовиводу, що відзначався особливою складністю.

Друга, найпопулярніша версія виводить термін із португальського вислову «[perola] barrocca» - перлина неправильної форми. Вже 1563 року Ґарсія да Орта вживає це поняття для позначення перлини неправильної форми, несформованої перлини. Іберійською говіркою ще з XIII ст. словом «barrocca» називали камінь дивної форми, що пізніше було перенесено й на перлини з морських мушлів. З португальської мови слово «бароко» ввійшло до вжитку в ювелірів у третій чверті XVI ст. Абат Філібер Моне в «Короткому паралельному викладі французької та латинської мов» (1630) зазначає: «Перлина бароко - овальна, довгаста й тонка навпомацки». А 1690 р. в «Універсальному словнику» Антуан Фюретьєр тлумачить поняття бароко, пишучи, що це ювелірний термін, уживаний для позначення перлини, що не є ідеально круглою: «Бароко - це перлина недосконалої, закругленої форми».

Найменш поширена третя версія стверджує, що термін «бароко» прийшов із жаргону французьких художніх майстерень, де зустрічається слово «baroguer» (розчиняти, пом’якшувати контур).

Класицизм виробив смаки, чужі бароковій життєвості, надмірній орнаментиці, екстатичному рухові, динамізмові форм. Просвітителі XVIII ст. починають вживати слово «бароко» для неґативної, зневажливої характеристики літературних творів, що відзначаються зіпсованим смаком - складністю, химерністю форми й через те важко надаються до розуміння. 1745 року дрезденський архітектор Фридрих Авґуст Крубсакіус ужив вислів «бароковий смак» як естетичне поняття.