Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Історія української літератури: епоха Бароко (XVII-XVIII ст.) - Ігор Ісіченко 2011
Свт. Димитрій Туптало
Київське богослов'я в обороні своєї ідентичності
Полемічна проза
Всі публікації щодо:
Давня українська література
Святитель Димитрій Туптало народився в 1651 р. у містечку Макарові на Київщині. У хрещенні отримав ім’я Данило. Батьки, сотник Сава Туптало та Марія, були дуже побожними людьми; крім сина, ще троє їхніх доньок стали черницями.
Протягом 1662-1665 рр. Данило Туптало навчався в Києво-Могилянській колеґії. В 1668 р. він був пострижений у ченці з іменем Димитрій. У 1669 р. його висвятили на ієродиякона, а в 1675 р. викликали до Чернігова, де Димитрій Туптало був висвячений на ієромонаха і призначений проповідником при кафедральному Успенському соборі.
Ставши ієромонахом, Димитрій Туптало чимало подорожував по Литві й Білорусі, запрошуваний повсюди через талант проповідника. 1679 р. він повернувся в Україну. Димитрій був ігуменом низки монастирів. У 1681 р. він очолив Максаківський монастир, а через рік у тому ж сані переведений у столичний Батуринський.
У травні 1684 р. на запрошення архимандрита Варлаама Ясинського Димитрій Туптало переїздить до Києва, де дістає замовлення на укладання «Житій святих». Над агіографічною збіркою він працював 20 років. Перша її частина була видрукувана в Києво-Печерській лаврі в 1689 р. Вона зазнала нищівної критики від московського патріарха. В 1689 р. свт. Димитрій у почті гетьмана Івана Мазепи був у Москві й особисто провів переговори з патріархом. Після того він продовжив працю. У 1695 р. вийшла друком друга частина агіографічної збірки, а 1700 р. - третя.
У 1701 р. Димитрій Туптало був викликаний Петром І до Москви й висвячений на митрополита Тобольського. З 4 січня 1702 р. він - митрополит Ростовський. Димитрій Туптало намагався змінити становище Церкви в Ростові, але зазнавав перешкод. Його ініціативи сприймалися з підозрою, а 1705 р. було закрито організовану ним семінарію.
У 1705 р. вийшов друком останній том «Книг житій святих». Митрополит помер під час молитви в ніч з 27 на 28 жовтня 1709 р. Його смерть прискорила звістка про поразку гетьмана Івана Мазепи. У 1757 р. Димитрія Туптала було канонізовано. День його пам’яти - 21 вересня.
«Дослідження
про розкольницьку брянську віру» (1709)
Оригінальна назва - «Розыск о раскольнической брынской вѣрѣ, о ученій их, о дѣлах их и изъявленіє, яко вѣра их неправа, ученіє их душевредно и дѣла их не богоугодна». Полемічний трактат був написаний 1709 р., але за життя автора не видавався. Окремі розділи опубліковано в 1714 та 1717 рр., а повністю трактат було видано лише 1745 р.
Твір став наслідком знайомства Димитрія Туптала з феноменом старообрядництва, яке на початку XVIII ст. охоплювало значне число росіян. Старообрядці відмовилися прийняти реформи патріярха Никона, проведені з метою виправлення помилок і різночитань у московських богослужбових книгах. Взірцем для патріярха Никона і його соратників були грецькі й українські літургійні видання. Помісний собор 1666-1667 рр. затвердив реформу й звинуватив її противників у розколі. Починається урядове переслідування старообрядців, від якого вони переховувалися в лісах Поволжя, на Півночі європейської частини Росії, на Уралі й у Сибіру.
Димитрій Туптало неодноразово зустрічався зі старообрядцями на терені Ростовської єпархії. Написаний для їхнього навернення трактат виявляє прагнення застосувати в російській дійсності жанрові форми міжконфесійної полеміки, вироблені в Україні. Автор тлумачить розкол як наслідок богословських помилок і хибного ставлення до церковної традиції, спричиненого браком освіти. Ідеологи старообрядництва метафорично зображуються ним у передмові як вовки, «от дубрав и пустынь Брынских исходящіи», дерева «Брынскаго сада», «плода добра неимущая».
Текст трактату автор поділяє на три розділи: «О вѣрѣ раскольнической», «О ученій раскольническом», «О дѣлѣх раскольнических». Відповідно в першому розділі спростовуються вихідні положення старообрядництва про давність і правдивість його інтерпретації християнства. Ростовський митрополит доводить, що розкольники, декларуючи вірність традиції, насправді відходять від неї й вигадують нову віру, в якій увага звертається передусім на другорядні деталі: час написання ікон і видання книг, форму зображення хреста, число просфор, використовуваних на проскомидії. На матеріалі з історії Церкви він показує, що неминучі зміни обряду не змінюють саму віру.
У другому розділі засвідчується розрив старообрядництва з авторитетними джерелами православної віри, з патристичною спадщиною, і формування ним власного вчення: «...и бабы сан учительскій восхищают», «а которіи в них умѣют читати и писати, коим малая нѣкая заря разумѣшя во умѣ блисну, тіи себе в великій богословцы ставят». Старообрядництво звинувачується не лише в розколі, але й у ширенні ересей і несправедливих наклепів на Церкву, церковні таїнства й на православну ієрархію.
Третій розділ базується на тезі про лицемірство старообрядців, які приховують за вдаваною аскезою гордовите марнославство, осуд інших, введення у спокусу й провадження до загибелі своєї пастви. Особливо обурюють автора пророцтва про наближення другого приходу Христового й панування у світі антихриста. Наводяться приклади аморальних учинків і дивовижних, варварських обрядів, приписуваних окремим організаторам і лідерам розкольницьких груп - «окаянным святцам Брынскіим». При цьому автор намагається, коли це можливо, посилатися на джерела інформації та наводити імена персонажів і місце їхньої діяльности. Згадується про численні випадки самоспалення. Димитрій Туптало описує окремі напрямки старообрядництва («толки»), а особливо докладно зупиняється на вченні протопопа Аввакума.
Твір починається з передмови, закінчується ж напученням до православних.
Долаючи антизахідну опозицію в сердовищі росіян, зокрема поширені судження про вуса і бороду як неодмінний атрибут «православної людини», свт. Димитрій написав з цією метою трактат під заголовком: «Міркування про образ Божий і подобу в людині».
Хронологічна таблиця
Народився |
1651 |
Навчання в Києво-Могилянській колеґії Монаший постриг |
1662-1665 |
у Кирилівському монастирі |
1668 |
Висвята на ієродиякона |
1669 |
Висвята на ієромонаха |
1675 |
Переїзд до Батурина |
1682 |
Переїзд до Києва |
1684 |
Перший том житій святих Призначення ігуменом |
1689 |
Батуринського монастиря |
1692 |
Другий том житій святих |
1695 |
Третій том житій святих |
1700 |
Висвята на митрополита Тобольського |
1701 |
Призначення митрополитом Ростовським |
1702 |
Четвертий том житій святих «Дослідження про розкольницьку |
1705 |
брянську віру» |
1709 |
Помер |
1709, ніч з 27 на 28 жовтня |